9 розділ

9 розділ

  Дощ ішов до вечора.У Васька в планах було вийти погуляти з Олею,але ті плани різко змінилися.

"Може дощ іде цілий день тому-що Андрій попав в лікарню?"–подумав Васько.Він випив склянку теплого молока і пішов дивитися телевізор з бабусею.

–І коли вже той дощ припиниться,–сказала бабуся, глянувши у вікно.–Ну хоч город поллє.

Васько усміхнувся ,дивлячись то на бабусю то у вікно.У вікні він побачив молоду тітоньку з парасолькою,яка певно бігла додому.Хлопцю на мить стало її шкода.

–Що ти там побачив такого цікавого?,–глянувши на нього мовила усміхнена бабуся.

–Та нічого такого,–відказав хлопець.

–Певно тітоньку з парасолькою,яка біжить додому?,–засміялася бабуся.

Васько здивовано глянув на неї:

–А звідки ти знаєш?

–Та вона завжди бігає немов скажена,коли дощ іде.

–Чому так?

–А Бог його знає,може їй вдома не сидиться,–усміхнено мовила бабуся і підійшла до вікна.

Васько ледь помітно усміхнувся.

–Он бачиш те дерево?,–жінка показала пальцем на вишню.

–Бачу.

–Ми з твоїм дідом посадили його на день закоханих,коли були молодими.Тоді в лютому було не дуже холодно,проте я знала,що дерево не прийметься, адже земля була вкрита тоненьким шаром снігу.Але твій дідо змусив мене.Ми посадили його і сталося диво.Воно почало рости,я тоді очам своїм не повірила.На цьому дереві кожен рік рясно ростуть вишні,а деяка гілка навіть схожа на серце.Я тобі завтра покажу.Я не вірила,але бач яке дерево вимахало.Тому запам'ятай:"Вірити в неможливе-не означає,що воно не стане можливим".

Бабуся важко зітхнула і подивилася на хлопця.

–Так це ж неймовірно.

–Так,це дуже неймовірно.

Пару хвилин Васько дивився на вишню задумливо і нарешті пішов спати.

–Солодких снів, бабусю!

–Солодких снів,синку,–відповіла бабуся глянувши на онука мокрими очима.