5 розділ

5 розділ

  Лежачи в ліжку,вранці,Васько вже розумів,що був закоханий у Олю і хотів сказати їй про свої почуття саме на Івана Купала,яке наближається надто швидко.У Васька не було ніякого плану він не знав,що йому робити.Хлопець вирішив піти до Андрія.

Вийшла його мама і сказала,що він зараз вийде.

–Привіт друже,–чи то вдоволено чи розгублено сказав Васько.

–Привіт.Щось сталося.

–В мене проблема,–нервуючись  вимовив Васько.–Я…

–Ти….

–Я…я закохався.

–Ой ти Господи,хіба це проблема? Налякав мене вже.Вітаю!

–Та куди "Вітаю!" я не знаю,що мені робити,–скривившись заперечив хлопець.

–Ну…як це що?

–Ну отак,я ж не прийду до неї з ромашкою і не скажу: "Привіт Олю,я тебе кохаю", це диво, дуже дивно.

Запала тиша.

Андрій почухав потилицю і нарешті вимовив:

–Ну ,а як ти хочеш?

–Не Знаю.Хочу якось гарно,на Івана Купала і щоб це не виглядало дуже просто.,–стурбовано розповів Васько.

  Насправді Ваську ніколи не доводилося бути в такій ситуації,він ніколи нікого не кохав.Хоча….(десь у другому класі він закохався в свою однокласницю,але це було не довго.Він розумів,що саме Оля-його перше кохання.)

–Оууу,навіть так,–здивовано,але з розумінням сказав Андрій.

Васько кивнув.

Знову запала тиша.

–Ходімо до дерева,–запропонував Андрій.

Вони  поїхали до "їхнього" дерева,і у Андрія випала на думку ідея.

–А якщо ти,саме в ніч на Івана Купала признаєшся у коханні віршем.

–Яким віршем?

І Андрій зачитав:

Я закоханий... Люблю!

Не признаюся нікому...

Навіть місяцю ясному,

Тільки, може... солов'ю.

І сказав... А солов'ї

Вітру, хмарам розказали.

І тепер думки мої

Вся земля і небо взнали

–Ого,–здивовано вигукнув Васько.–Це ти написав?

–Та ні.Олександр Олесь.

–Ааа.Ну,я не знаю навіть.

–Думай,–наполегливо сказав Андрій.

Вони знову мовчали.

–А як це все буде відбуватися,я прийду до неї ,почну теревенити про кохання і вона подумає ,що я з'їхав з глузду.

–Боже мій,та нічого вона не подумає.Ну дивись:Ніч.Всі гуляють.Ти запрошуєш Олю пригати через багаття.Потім,після веселощів ти підходиш до неї з квітами і обручкою.

–А де ж я…

–Обручку?Сплетеш із колоску,–серйозно сказав Андрій.

–Ти жарт….

–Ти підходиш до неї, читаєш їй вірша, тільки вивчи його будь ласка.Потім такий кажеш:"Олю,я з першої нашої зустрічі закохався в твої блакитні очі, скажи мені будь ласка,це взаємно?".І чекаєш,що вона скаже.

–Мені здається,вона почне сміятися,–невпевнено сказав Васько.

–Так…Вона почне сміятися,якщо ти прийдеш до неї в цих шортах, Васько!

Вони усміхнулися.

Хлопці ще обговорювали деталі,шукали нові варіанти аж до вечора.

–Добре,–сказав Васько.–Нехай буде перший варіант.

Андрій усміхнувся, постукав друга по плечу та встав.

Вони попрощалися, Васько подякував Андрію та пішов додому нашіптуючи  текст віршу.