3 розділ

3 розділ

  Півень.Корова.Промені сонця на подушці-справжній ранок у селі.Васько вийшов на вулицю до бабусі.

–Як спалося?,–з ніжністю у голосі запитала бабуся.

–Добре, але тільки півень з самого ранку кричить,–буркнув онук .

–Ну це ж тобі не місто, звикай.,–засміялася бабуся.

Хлопець випив склянку молока з "плюшкою"  та сів на ґанку слухаючи спів пташок.

–Я зара сходжу за хлібом в магазин і прийду,–сказала бабуся.

Васько кивнув і пішов вмиватися

"Я сподіваюся моє літо буде насиченим та не пройде дуже швидко"–подумав хлопець.Він вмостився в кріслі та почав роздивлятися бабусин журнал"В'яжи просто-але гарно".

–Ваську,а ти чув чи може знаєш Олю,яка приїхала до моєї сусідки напроти?,–прийшовши з магазину запитала бабуся.–Кажуть вона твоїх років.

–Ні, ніколи не чув про неї.

–Так пішов би познайомився з нею.

–Ну бабусю,–засоромлено сказав Васько.

–Ну що бабуся,я вже 65 років-бабуся.

Хлопець посміхнувся.

–ВАААСЬКООО,–кричав з-за воріт Андрій.

–Я гуляти,–озвався до бабусі Васько

–Стій,–підбігла до нього бабуся.–А що це за хлопець?

–Це мій новий друг.

Сказавши це, Васько відчув тепло.

–Він із села і ти його не знаєш?

–Зовсім не знаю.

Андрій і Васько вирішили цього разу відвідати "місцевий сад". Андрій говорив,що там найсмачніші черешні в світі.Вони їли черешні (Ваську вони справді сподобалися) і розмовляти про літо.Аж раптом,десь всередині саду чувся клич на поміч.

–Ти чуєш?,–стурбовано запитав Андрій.

–Так,– відповів Васько.–Здається якась дівчина гукає.

Хлопці побігли всередину і побачили дівчину їхнього віку.

–Нарешті,хоч хтось,–глянувши на них відповіла дівчина.–Я застряла у гілках,ви не могли б мені допомогти будь ласка?!

–Так, звичайно,–відкривши рота відповів Васько.

Хлопці допомогли їй.

Вони всі разом сиділи під деревом і мовчали.

–А як тебе звати?,–не втримавшись озвався Андрій.

–Оля.

І тут Васько почав пригадувати слова бабусі зранку:"Ваську,а ти чув чи може знаєш ОЛЮ ,яка приїхала до моєї сусідки напроти?"

–Я Андрій,а це мій друг Васько.

–Васько ти тут?–усміхнувшись запитав Андрій глянувши на задумливого Васька.

–Так.

Вони з Олею перетнулися  поглядами.

Васько почав відчувати "метеликів в животі".Він не знав,чи це саме та дівчина про яку йому говорила бабуся,але він вже мав до неї почуття.

–Що ж,будемо сидіти тут чи може десь підемо?,–глянувши на хлопців сказала Оля.

–Десь підемо,–усміхнувшись сказав Васько.

Хлопці показали Олі "їхнє дерево", потім пішли до річки.

–Мені вже час,–сумно промовила Оля.

–Тебе провести?–вигукнув Васько.–Бо мені здається,що ти живеш навпроти мене.

Дівчина усміхнулася.

Виявляється,що це саме та Оля, яка живе навпроти Васька.Васько відчував щастя провівши її.(Хоча його будинок був зовсім не далеко).

–О,ти вже прийшов.,–виходячи з будинку сказала бабуся.–І я бачила кого ти провів і який щасливий зайшов у двір,–засміявшись додала бабуся.

Васько засміявся і почервонів.Вони сіли з бабусею на ґанку і хлопець почав їй все розповідати.

–Ну,почнемо з черешні.–набираючи повітря сказав хлопець.