2 розділ

2 розділ 

  Підійшовши до будинку Миколи,Васько обережно відкрив одну сторону воріт і почав гукати.

–Кого ти гукаєш?,–проходив повз один із однолітків Васька.–Микола ще на вихідних з батьками поїхав десь відпочивати.

–А,–засмучено кинув хлопець, і пішов додому.

–Стій!,–крикнув хлопець,під'їхавши на велосипеді до Васька.–Я Андрій.

–Я Васько,–продовжуючи засмучуватися буркнув Васько.

–Ти з міста?Я тебе тут ніколи не бачив!

–Так, приїхав до бабусі на канікули!,–відказав Васько.

Десь всередині душі Васько відчував ,що в нього з'явився новий друг.

–Підемо на майданчик?,–запропонував Андрій.–Там є дерево під яким я сиджу кожне літо .

–Ходімо.

Васько зайшов у свій двір по велик,і вони разом із Андрієм поїхали до майданчику.Село було переповнене  маленькими дітьми та підлітками.Жило.Деякі з них приїхали з міста,так як Васько,а інші тут і жили.Приїхавши до майданчику, Андрій привів  Васька до  "свого" дерева.Це був старий дуб,краєвид з одного боку виднівся на село,а з іншого на ліс та степ.

–Гарно тут,–набираючи повні груди повітря сказав Андрій.

–Так.Дуже,–усміхнувся Васько.

Васько повернув голову на майданчик і побачив,як якийсь божевільний хлопець жбурляє невинного, маленького котика.

–Що він робить?,–запитав у Андрія Васько.–Він же зараз покалічить кошеня!

–Ааа,та це місцевий хуліган –сказав Андрій.

Васько вже хотів підійти до нього,як той бросивши кошеня поїхав геть.

–Що за люди…,–сказав Васько.

Андрій кивнув.

Після цього хлопці ,або ж,як їх можна назвати друзі пороз'їжджалися по домівках.

  Бабуся Васька дивилася своїх  Кайдашів,а хлопець сів на ґанку слухаючи,як співали цвіркуни.Потім пішов спати.

–Надобраніч,–заглянувши у спальню до бабусі сказав Васько.

–Доброї ночі,синку.

Васько не міг заснути,все думав про Миколу, який не говорив що буде їхати на відпочинок.Але Васько знав з ким він проведе це літо.