23

Після кількох годин блукань по магазинах Аліса, нарешті, знайшла ту саму сукню. Чорна, елегантна, до колін, із глибоким вирізом на спині та витонченими бретелями, вона підкреслювала тендітність її фігури. Сукня була виконана з м’якої матової тканини, яка плавно огортала тіло, делікатно підкреслюючи її вигини. Лінія декольте була в міру скромною, але достатньо глибокою, щоб додати легкого натяку на жіночність. Аліса провела пальцями по тканині, відчуваючи, як вона приємно охолоджує шкіру. Це було те, що вона шукала - мінімалістична і водночас вишукана річ, яка підійде для благодійного вечора.

- Вам ідеально пасує, - сказала консультантка, що стояла поруч, спостерігаючи за тим, як Аліса милується своїм відображенням у дзеркалі.

- Дякую, - усміхнулася Аліса, трохи розгублена від компліменту. Вона завжди відчувала легке незручність, коли люди захоплювалися її зовнішністю.

-Я підберу для вас взуття, - промовила консультантка і швидко зникла за завісою, що вела до взуттєвого відділу.

За кілька хвилин вона повернулася з парою підборів - чорні туфлі на шпильці з ледь помітними ремінцями, які елегантно обіймали щиколотку. Вони доповнювали образ, додаючи йому стриманої розкоші.

- Спробуйте ці, - запропонувала консультантка, ставлячи взуття біля ніг Аліси.

Взувши підбори, Аліса відчула, як образ склався в єдине ціле. Туфлі підкреслили її тендітні щиколотки, а сукня ідеально сіла по фігурі, створюючи враження витонченості та впевненості. Вона не могла стримати усмішку, відчуваючи себе неперевершено.

Після того, як вона завершила покупки, Аліса вирушила до салону краси. Вона вирішила дозволити собі трохи розкоші в цей вечір. Майстер запропонувала їй легкий макіяж - акцент на свіжій, сяючій шкірі та ніжному рум’янці. Її очі підкреслили тонкими лініями підводки, а на губи нанесли напівпрозорий бальзам з легким відтінком рожевого. Волосся вклали м'якими хвилями, які спадаючи на плечі, створювали ефект легкої недбалості.

Вона почала відчувати, що вечір має бути особливим, але ще не знала наскільки.

Повернувшись додому, Аліса швидко зібрала свої речі, приміряла туфлі й почала одягати сукню. Вона стояла перед дзеркалом, намагаючись самостійно застібнути замок на спині, але той вперто не піддавався. Занадто високо. В цей момент двері квартири тихо відчинилися, і на порозі з’явився Андрій.

- Ти вже вдома? - здивовано запитала вона, повернувшись до нього.

- Так, - відповів він, не зводячи захоплених очей з її постаті. Він стояв, приголомшений її виглядом. В очах читалося неприховане захоплення. - Ти виглядаєш просто неймовірно.

- Дякую, але я трохи застрягла, - пожартувала вона, злегка нервуючи. - Можеш допомогти застібнути?

Андрій підійшов до неї ближче, обережно провівши пальцями вздовж її спини. Він торкнувся ніжної шкіри біля лопаток, ніби мимоволі, а потім повільно почав піднімати блискавку, застібаючи сукню. Його дотики були такими легкими, що у неї виникло відчуття, ніби він намагається запам'ятати кожен міліметр її тіла.

- Ось так, - прошепотів він, завершивши. - Тепер ідеально.

Аліса відчула легкий трепет у грудях від його інтимної близькості, і на секунду її охопило тепло, яке змусило трохи забути про реальність. Вона завжди була вражена тим, як він дивився на неї - ніби вона була єдиною у світі.

- Ти готова? - запитав він, поцілувавши її у скроню.

- Так, - відповіла вона, намагаючись приховати хвилювання. - Поїхали.

Захід був організований у мінімалістичному, але елегантному стилі. Просторий зал, де відбувалася подія, був прикрашений білими та срібними елементами, стриманими гірляндами світла, що спадали з високої стелі. Повітря наповнювали легкі аромати ванілі та троянд. Ніякої зайвої розкоші - лише тонкі акценти, які нагадували, що цей вечір присвячений благородній меті.

На столах, застелених білими скатертинами, стояли маленькі вазони з квітами, а офіціанти розносили мініатюрні шоколадні тістечка у формі кісточок, символізуючи допомогу бездомним тваринам.

Аліса з Андрієм стояли поруч, тримаючи келихи шампанського, спостерігаючи за тим, як гості повільно заповнюють зал. Андрій періодично відволікався на організаційні моменти, але, здавалося, не зводив погляду з Аліси. Він був щасливий бачити її такою красивою, впевненою і гордою за свою присутність поруч із ним.

Коли вечір наближався до кульмінації, Андрій обережно взяв Алісу за руку і повів її до середини залу. Вона здивовано підняла брови, не розуміючи, що відбувається.

- Що ти робиш? - тихо запитала вона, відчуваючи, як увага гостей повільно звертається на них.

- Зараз побачиш, - відповів він з легкою посмішкою.

Аліса відчула, як її серце забилося швидше. Щось у його голосі, у напрузі моменту, змусило її завмерти в передчутті. Андрій обернувся до неї, встав на одне коліно перед усіма присутніми, і повітря навколо ніби застигло. Всі гості завмерли в очікуванні.

- Алісо, - почав він, дивлячись прямо їй в очі. - Ти змінила моє життя. Ти зробила мене щасливим, подарувала спокій і радість, яких я не знав раніше. Ти - найкраще, що могло статися зі мною. І я хочу провести з тобою все своє життя. Ти вийдеш за мене?

Його голос був сповнений рішучості, а в очах палахкотіло щось таке, чого вона не могла розпізнати. Він витягнув невелику оксамитову коробочку, в якій лежала обручка - витончена, з діамантом, що блищав у світлі люстр.

Аліса дивилася на нього, втрачаючи відчуття часу. Її думки плуталися, і вона не могла зрозуміти, що їй робити. Ця мить мала бути радісною, і вона відчувала, що має погодитися, але в глибині душі зароджувалася легка тривога.

Вона ковтнула, і, здавалося, повітря застигло в її грудях. Гості уважно дивилися на них, у залі панувала тиша. Аліса відчула, як тиск навколишнього простору поступово наростає, немов усі чекали від неї лише одного слова. Серце шалено калатало, а розум намагався розібратися у цьому вирі емоцій. Вона завжди мріяла про щось подібне: пропозиція, романтичний момент, людина, яка ставиться до неї з повагою і турботою.