18

Наступного дня Аліса сиділа за своїм столом, намагаючись сконцентруватися на ескізах. Її стіл, як завжди, був завалений паперовими метеликами, яких вона так любила робити, щоб очистити голову. Проте її думки постійно поверталися до вчорашньої сцени з Олександром, до їхньої перепалки. Вона намагалася знайти в собі сили забути все це, але кожен раз, коли думала про нього, серце боліло. Вона знала, що потрібно рухатися далі, знайти щось нове, щоб відволіктися.

Раптом телефон тихо завібрував. Це була смс від Андрія:

-Привіт! Як щодо вечері сьогодні? Є чудовий ресторан. Думаю, тобі сподобається.

Аліса прочитала повідомлення, і на мить задумалася. Андрій завжди був приємним і уважним до неї. Останнім часом він часто проявляв до неї знаки уваги, і сьогоднішнє запрошення виглядало як справжнє побачення. Її серце трохи здригнулося - вона вже давно не була на жодному побаченні, а зараз це здавалося такою несподіваною пропозицією.

"Можливо, це те, що мені зараз потрібно, щоб відволіктися?" - подумала Аліса, згадуючи слова Олесі: "Найкращий спосіб забути когось - це захопитися кимось іншим."

Вона трохи вагалася, але потім вирішила погодитися. Вона дійсно хотіла провести час поза офісом, забути про роботу, про Олександра, про всі проблеми. Її пальці швидко набрали відповідь:

-Чудова ідея. О котрій?

Домовились зустрітись вже в ресторані, бо Андрій мав робочу зустріч. 

Увечері, заскочивши додому, Аліса вирішила підготуватися до вечора ґрунтовно. Вона дістала зі своєї шафи розкішну темно-синю сукню, яка облягала її фігуру і підкреслювала витонченість. До неї вона підібрала такі ж високі підбори, а волосся зібрала в невеликий пучок, випустивши кілька прядок на обличчя, що додало її вигляду елегантної недбалості. Вона стояла перед дзеркалом і відчула, що виглядає неймовірно гарно - саме так, як хотіла.

Коли вона з’явилася у ресторані, Андрій вже чекав на неї. Він не міг відвести очей від Аліси, його погляд буквально світився захопленням.

- Ти виглядаєш приголомшливо, - сказав він, коли вони сіли за стіл. - Я навіть не знаю, як ти можеш виглядати ще краще, ніж зазвичай, але сьогодні ти просто зірка вечора.

Аліса ніяково посміхнулася, відчуваючи, як її щоки злегка почервоніли. Вона відчула, що за довгий час вперше хтось дивиться на неї з такою увагою, без натяку на холодність та ігнору.

Вечеря проходила в легкій атмосфері. Андрій був чудовим співрозмовником і розповідав їй кумедні історії з дитинства.

- Знаєш, коли я був маленьким, - сміючись сказав він, - я вирішив стати пожежником і облив нашого кота з відра водою, думаючи, що рятую його від уявної пожежі. Батьки тоді були в шоці.

Аліса теж не стримала сміху, уявляючи собі це кумедне видовище. Вона розповіла йому свою історію про те, як у дитинстві заховала всі взуття гостей на родинному святі, і ніхто не міг піти додому, поки вони не знайшли свої черевики. Їм було весело разом, і Аліса відчула себе вільною від думок про Олександра, які так мучили її вдень.

Після того, як їм принесли десерт, Андрій трохи посерйознішав. Він дивився на Алісу з тією самою увагою, яку вона помітила на початку вечора, і його очі стали м'якшими.

- Алісо, - почав він, трохи вагавшись. - Я хотів сказати тобі дещо важливе. З першої нашої зустрічі ти мені дуже подобаєшся. Ти особлива для мене, і я хотів би, щоб ми були разом.

Аліса трохи розгубилася. Цей момент був для неї несподіваним, хоча вона і відчувала, що Андрій проявляє до неї особливий інтерес. Вона відчула тепло, яке виходило від нього, і це трохи збентежило її. Вона ніколи не думала, що буде такою важливою для когось, як для нього.

- Я… не знаю, - м'яко відповіла вона, але вже після кількох секунд роздумів додала: - Але, думаю, варто спробувати. Можливо, це буде щось хороше для нас обох.

Їй потрібно було забути про Олександра, і вона вирішила, що це шанс почати нову сторінку життя. Андрій був гарною людиною, турботливим, добрим, і їй подобалося бути поруч із ним. Аліса відчувала, що, можливо, саме він допоможе їй рухатися далі, залишити біль позаду.

Андрій буквально засяяв від радості, коли почув її відповідь. Він встав з-за столу і підійшов до неї, м'яко обійнявши. Його обійми були теплими, і Аліса відчула його близькість, запах його одеколону. Проте, незважаючи на всю його доброту, це все було для неї чужим. Ця близькість не викликала в неї того трепету, який вона відчувала поруч з Олександром.

Але вона швидко відкинула ці думки. "Це зараз чуже," подумала Аліса, "але я звикну. З часом це мине, і, можливо, я навіть зможу полюбити його так само, як кохала Олександра."

Прошу підтримайте мою книгу сердечками, зірочками та додавайте її в свою бібліотеку ❤️ 

Дякую, за будь-яку взаємодію))