17

Аліса стояла перед Олександром, її очі палахкотіли від гніву, що спалахнув ще сильніше після її зізнання. Її серце билося швидше, руки тремтіли, а в голові розліталися тисячі думок. Вона розуміла, що прямо зізналася йому у своїх почуттях, навіть відчула якесь полегшення. Але ці почуття тепер були безжально розтоптані його холодними словами.

- Я не кохаю тебе, - різко сказав Олександр, його голос був гострим, наче ніж. - Я ніколи не кохав і не покохаю. Забудь про це. Викинь ці думки з голови. Ми ніколи не будемо парою.

Кожне його слово било, як удар. Аліса відчула, як її серце стискається від болю. Його байдужість і холодність не залишали жодної надії, яку вона ще могла таємно плекати в собі. Але замість того, щоб заплакати або зламатися від цього, її злість тільки виросла. Вона різко витерла сльози рукавом сукні й глянула на Олександра з презирством.

- То чому ти дозволив мені переспати з тобою? - кинула вона йому в обличчя, її голос був напруженим від емоцій. - Навіть якщо ти й поставив умови, ти міг би подумати, що для мене це більше, ніж просто секс на одну ніч! Що я відчуваю щось більше!

Олександр примружив очі, але Аліса продовжувала, не даючи йому відповісти:

- Ти мав би зрозуміти, що я кохаю тебе! Що це було не просто фізичне бажання! Як ти міг бути таким жорстоким? Ти просто використав мене!

- Я не змушував тебе, - різко відповів Олександр, його голос гудів, як грім. - Я нічого тобі не обіцяв. Ти сама пішла на це!

- Ти прекрасно знав, що я закохана! - викрикнула Аліса, її голос трясся від люті й болю. - Ти скористався моїми почуттями! Якби я знала, що для тебе це нічого не означає, я б ніколи... Ніколи б не погодилася на це!

Олександр різко розвернувся, почав нервово ходити по кімнаті. Його обличчя було спотворене гнівом, він явно намагався стримати себе. Його рухи стали різкими, майже неконтрольованими. Аліса продовжувала дивитися на нього, її дихання було уривчастим, вона не могла заспокоїтися.

- Я нічого не обіцяв, Алісо, - він повернувся до неї, його голос був низьким, але вже не таким різким. - Ти повинна була це зрозуміти. Я ніколи не шукаю нічого серйозного, тим більше зі своїми працівниками. 

- Ти... ти просто чудовисько, - зірвалася Аліса, більше не витримавши його слів. Вона штовхнула його велике тіло з усіх сил, хоч і знала, що це не завдасть йому жодної шкоди.

Олександр лише відступив на крок, його погляд став ще темнішим, а злість, що вирувала в ньому, майже пробилася на поверхню. Він уже більше не стримувався, його обличчя стало жорстоким.

- Як ти смієш? - загарчав він, майже крокуючи до неї. Аліса могла відчути його злість, вона буквально випромінювалася з нього, як полум’я. - Як ти смієш так зі мною говорити після всього?

- Тому що ти мене розтоптав! - вона кричала, її голос був сповнений болю, який вона більше не могла ховати. - Ти зруйнував усе, що я відчувала! І ти не маєш жодного права знову так зі мною поводитися!

Вона повернулася й побігла з коридору, відчуваючи, що більше не може витримати жодної секунди поруч із ним. Але її серце не могло зупинитися - їй здавалося, що вона ось-ось зламається. Олександр залишився стояти, гарчачи від злості. Аліса чула, як щось з гуркотом розлетілося в нього в руках - чи то ваза, чи то картина, вона не знала.

Двері ліфта відкрилися саме в ту мить, коли вона дісталася до них. Аліса кинулася всередину, натискаючи кнопку, намагаючись втекти від Олександра, його гніву і власного болю. Її серце билося так сильно, що, здавалося, ось-ось вирветься з грудей. Ліфт повільно закрив двері, залишивши Олександра позаду. Але його образ, його слова, його погляд - усе це залишилося в ній.

Аліса стояла всередині ліфта, важко дихаючи й намагаючись заспокоїтися, але сльози знову почали котитися по її обличчю. Вона відчула, як весь біль, якого вона так довго намагалася уникати, накрив її з головою. Стіни ліфта, здавалося, тиснули на неї, не залишаючи місця для відступу.

Вона зімкнула руки на грудях, намагаючись знайти хоч якусь розраду. Але все, що вона відчувала - це безпорадність і безмежну порожнечу. Тієї ночі, вона втекла не лише від Олександра, а й від власних почуттів, намагаючись переконати себе, що вона більше не кохає його. Але вона знала правду - це було неможливо.