14

Аліса прокинулася першою. Сонце, що лилося через вікно, ніжно освітлювало кімнату. Її очі м’яко лягли на обличчя Олександра, який мирно спав поряд. Хоча ніч була неймовірно палкою і емоційно насиченою, вона відчула маленьку радість, просто лежачи поруч з ним, відчуваючи його теплоту. Закривши очі на мить, вона насолоджувалася спокоєм, відчуваючи, як його дихання рівне та спокійне.

Відкривши очі, Аліса спостерігала за своїм сплячим принцом. Олександр виглядав справжнім втіленням мужності. Темне волосся, яке було акуратно стрижене, підкреслювало його гострі риси обличчя, а доглянута борода додавала йому ще більшої привабливості. Його довгі вії ледь торкалися шкіри, коли він спав, а губи, які ще напередодні були так близько до її губ, зараз здавалися натяком на ті моменти, які вони провели разом.

Раптово Олександр поворухнувся, розкрив очі, і, побачивши її поруч, його вираз обличчя змінився. Задоволене вираження миттєво змінилося на здивування і злостивість. 

- Чорт! - прошепотів він під ніс, згадуючи про ніч, і встав з ліжка, прямуючи до ванної.

Аліса залишилася лежати, слухаючи звуки води, що лилася з ванни. Вона була настільки пригнічена, що не знала, що робити. Чекати його було важко, і думки про ніч, що минула, роїлися в її голові. Вона чула, як Олександр приймає душ, і це лише погіршувало її стани.

Кілька хвилин потому Олександр вийшов з ванної, обгорнутий білим рушником. Аліса відвернула погляд, червоніючи, намагаючись не думати про те, що відбувається. Олександр підійшов до свого боку ліжка, сів спиною до неї і, з іронічним підтекстом, мовив:

-Алісо, ти повинна була вже давно піти. Ми ж домовлялись, чи не так? - він поглянув на неї через плече. - На роботі теж все буде як колись. Якщо хочеш, можеш прийняти душ, а я викличу таксі для тебе.

Ці слова були для Аліси, як ножем по серцю. Вона ледь стримувалася, щоб не заплакати, але не могла залишитися тут. Вставши з ліжка, вона натягнула сукню, зірвала туфлі з підлоги і побігла до дверей. Нічого не сказавши Олександру, вона вискочила на вулицю. Серце її билося швидше, роздуваючи хвилі гніву і розчарування.

На вулиці вона відчувала, як гнів і смуток переплітаються, бажаючи просто закричати на весь світ. Думки про те, як вона сподівалася, що він передумає, розривали її всередині. Її сміх, безсилий і істеричний, лунав вулицями, змушуючи перехожих дивитися на неї з осудом і подивом.

Трохи заспокоївшись вона почала розуміти, що забула свою сумку з телефоном у квартирі Олександра. Повернутися туди не було жодного бажання, тому вона вирішила попросити перехожих зателефонувати до Олесі. Знайшовши добру душу, яка зголосилася їй допомогти, Аліса вказала номер подруги. 

- Можна зателефонувати? - запитала вона, намагаючись стримати тремтіння в голосі. - І викликати таксі, будь ласка.

Після кількох хвилин нервового очікування і пекельної тривоги, Аліса нарешті змогла дочекатися таксі. Вона сіла всередину, і коли машина рушила, вона глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Вона дивилася в вікно, спостерігаючи за містом, що проносився повз, і намагалася втихомирити свої емоції. Сліди розчарування на її обличчі, яке відображалося в склі, підтверджували її внутрішній стан.

Коли таксі зупинилося біля будинку Олесі, та розрахувалася з водієм. І обійнявши Алісу, пішли до будинку Олесі. Вона жила на першому поверсі, тому довго йти не довелось. 

- Аліса, ти виглядаєш жахливо, - сказала вона з ніжністю, подаючи їй пакунок з чистим одягом. - Іди в ванну, я приготую щось гаряче, щоб ти змогла хоч трохи заспокоїтися.

Аліса не відповіла словами, просто кивнула і взяла одяг. Вона закрила за собою двері ванної і включила воду, насолоджуючись теплою струменем. Краплі води, що стікали з її шкіри, приносили їй тимчасове полегшення, як ковток свіжого повітря в задушливій кімнаті. Вона спробувала зняти з себе все, що нагадувало про ніч, і відчути себе хоч трохи очищеною, як фізично, так і морально.

Вийшовши з душу, Аліса поглянула на себе в дзеркало. Її сукня була пом’ята, а косметика розмазана. В новому одязі, який їй дала Олеся - простій футболці і легких шортах - вона виглядала набагато краще, хоча почуття розбитості не залишило її. Вона витерла волосся рушником і розпустила їх, давши їм висохнути природно. Неприємний запах ночі змінився на свіжий аромат душу.

Вона вийшла з ванної кімнати, де Олеся вже приготувала чашку гарячого чаю.

- Як ти? - запитала Олеся, з турботою дивлячись на подругу. - Може, розкажеш, що сталося?

Аліса злегка усміхнулася, приймаючи чашку. Вона глибоко вдихнула, намагаючись зібратися з думками.

- Я... - почала вона, але слова не виходили. - Вся ситуація була дуже складною. Олександр... він був п’яний, і вранці...

Аліса на мить замовкла, її голос зірвався. Олеся підступила ближче, обійняла подругу і промовила:

- Не бійся говорити. Ти можеш мені все розповісти.

Аліса обернулася до подруги, її очі були наповнені сльозами, але вона змогла стримати їх. Вона почала розповідати про ніч, про те, як сподівалася на щось більше, як Олександр відреагував і що сталося після цього. Олеся слухала уважно, кожне слово Аліси підтверджувало її біль і розчарування.

- Знаєш, Алісо, - сказала Олеся, коли подруга закінчила свою розповідь, - те, що сталося, - це не те, як ти повинна була б себе відчувати. Ти заслуговуєш на когось, хто буде цінувати тебе і любити по-справжньому. І якщо Олександр не розуміє цього, то, може, він і не вартий твоєї уваги.

Аліса кивнула, хоч і розуміла, що слова подруги не зможуть відразу зняти біль. Але в цей момент вона відчула, що має хоч якусь підтримку, і це вже було важливо.

Коли ви ставите сердечко на цю книгу, десь далеко одна чарівна істота з країни Оз безмежно радіє❤️