12

Аліса сиділа поруч із Олександром у таксі, відчуваючи, як серце шалено калатає. Її розум не міг збагнути, як вона опинилася в такій ситуації, але кожен подих Олександра поруч ніби полонив її. Він був п'яний і недбалий, але навіть у такому стані його близькість змушувала Алісу відчувати прилив адреналіну.

Вона крадькома поглядала на нього, відчуваючи тепло від його тіла, що ніби випромінювало силу та впевненість, навіть у цьому хаотичному стані. Олександр, притулившись головою до сидіння, недбало опустив руку на її коліно. Його дотик був ненав'язливим, проте хвиля пристрасті миттєво пробігла по всьому тілу Аліси. Вона затамувала подих, відчуваючи, як тепло почало підніматися її щоками.

Таксі зупинилося біля його будинку. Олександр повільно підняв очі, його погляд був каламутним, але в ньому все ж можна було побачити те холодне, владне сяйво, яке змушувало Алісу відчувати себе вразливою. Він посміхнувся криво, а вона зрозуміла, що цей момент не буде легким. Її тіло, вловлюючи кожен рух, прагнуло до нього, але водночас сумнів розривав її зсередини.

Вони мовчки піднялися на поверх до його квартири. Олександр злегка схилився, щоб відімкнути двері, і в цей момент Аліса відчула його запах поєднання алкоголю і слабких нот його парфуму, що завжди зачаровували її. Коли вони увійшли, тиша між ними стала ще більш тягучою. Він різко закрив двері і, не кажучи ані слова, підійшов ближче, його рука торкнулася її обличчя.

-Ти ж хочеш цього, правда? - його голос був тихий, але в ньому відчувалася впевненість, яка змушувала Алісу на мить втратити орієнтацію.

Вона не змогла відповісти. Її губи злегка розтулилися, і вона відчула, як її тіло наче притягується до нього магнітом. Олександр нахилився, їхні обличчя зблизилися настільки, що Аліса могла відчувати його подих. Він повільно притиснув її до стіни, його пальці злегка пройшлися по її шиї, спричиняючи тремтіння всередині неї.

-Знаю, що ти хочеш цього, - прошепотів він, його губи майже торкалися її. 

Її внутрішній голос кричав, що це неправильно, але його дотики розпалювали щось глибоке всередині неї, щось, що вона не могла контролювати. Аліса стояла нерухомо, її дихання стало частішим, серце билося так, ніби хотіло вискочити з грудей.

Олександр нахилився ближче, його губи ковзнули по її вилиці, а потім знайшли її шию. Гарячий подих обпалював шкіру, викликаючи хвилю тремтіння. Його руки впевнено досліджували її тіло, ковзаючи від шиї до плечей, спускаючись до талії, і вона відчувала, як розпливається від цього дотику, гублячи всі залишки волі.

Його присутність, сила та влада, з якою він діяв, ніби забирали у неї контроль над собою. Аліса відчувала, що не здатна опиратися, хоча кожна частинка її розуму намагалася зупинити це. Але алкоголь, збудження та її давні почуття до Олександра зробили свою справу.

Тепло його дотиків розливалося по тілу Аліси, і вона раптом відчула, як її власні руки зрадницьки обвивають його за шию, притягуючи ближче. Вона не могла більше боротися з цією хвилею пристрасті, яка її захопила.

Аліса тремтіла від його дотиків, відчуваючи кожен рух Олександра. Його губи пересувалися від її шиї до ключиці, залишаючи легкі сліди тепла, які буквально палили. Її тіло розривалося між бажанням і страхом, але руки вже притягували його ближче, ніби вона втратила контроль над своїм власним рішенням.

Олександр був п'яний, проте його рухи залишалися впевненими і владними. Він обвив її талію однією рукою, іншою злегка торкнувся волосся. Її м'які кучері ковзнули між його пальцями, а очі, трохи затемнені від алкоголю, все ще блищали тим холодним відблиском, який вона бачила на роботі.

- Ти така… - його голос хрипів, слова змішувалися з п’янким подихом. Він нахилився ближче до її обличчя. - Ти ж давно цього чекала.

Аліса відчула, як хвиля болю і сумнівів накрила її. Так, вона справді чекала чогось подібного, але не ось так. Не так, коли він був п'яний і розбитий, а вона на межі емоційного зламу. Вона хотіла, щоб це було інакше, з повагою, з чимось більшим, ніж просто цей момент.

Вона підняла погляд і зустрілася з його очима. Її губи тремтіли, але вона сказала:

- Олександре, ти помиляєшся.

Він замовк на мить, ніби не очікував таких слів. Його рука трохи послабила хватку на її талії, а очі затуманились.

- Що? - Він примружився, ніби намагався зрозуміти, що вона сказала.

- Я… це не те, чого я хотіла, - шепнула вона, намагаючись зібрати докупи всі свої сили. - Не так.

Його обличчя стало ще холоднішим, він відступив на крок, дивлячись на неї з деяким роздратуванням.

- То чого ти хочеш, Алісо? - холодно запитав він, голос звучав, як лезо ножа.

Аліса завмерла, відчуваючи, як на її серце тисне вага його слів. Вона розуміла, що справжні почуття між ними неможливі в такому стані, коли він дивиться на неї, як на чергову жертву свого шарму. Вона просто хотіла справжнього, глибокого зв'язку, а не п’яного флірту. 

- Більше, - сказала вона тихо, але впевнено. - Я хочу більшого, ніж це. І ти це знаєш.

Олександр спочатку нічого не відповів, він дивився на неї, ніби щось оцінюючи. Можливо, він на мить навіть задумався над її словами. Але потім його вираз змінився. Його обличчя стало холодним і відстороненим.

- Алісо, - його голос знову став різким, - не фантазуй.

З цими словами він різко відвернувся і пішов у глибину квартири, залишивши її стояти біля дверей, розгублену і з болем у серці.

Підтримайте мою книгу, буду безмежно вдячна ❤️