11

Аліса танцювала, намагаючись втопити всі свої переживання в гучній музиці, що розривала клуб. Її тіло рухалося в такт ритмам, але розум був далекий від танцполу, блукаючи навколо однієї думки - Олександр. Кожен раз, коли вона заплющувала очі, перед нею поставало його обличчя, а потім вид його обіймів з тією брюнеткою. Її настрій був на межі зриву, але вона намагалася не піддаватися почуттям.

Раптом Аліса відчула, як її нога підкосилася. Біль пронизав стопу, нагадуючи про травму. Вона відчайдушно намагалася зберегти рівновагу, але відчувала, що от-от впаде на підлогу. Проте хтось вчасно підхопив її, не даючи впасти. Від несподіванки вона швидко обернулася і побачила перед собою Олександра.

Він тримав її за руку, але в його очах читалося здивування, ніби він спочатку навіть не впізнав її.

- Ти в порядку? - його голос звучав спокійно, але в ньому було щось більше. Аліса відчула, як від його дотику розлилася хвиля тепла.

Вона підняла очі і на мить втратила дар мови. Її серце калатало, і хоча вона знала, що повинна відпустити цю ситуацію, алкоголь, який вона випила раніше, надавав їй сміливості. Вона поглянула прямо в його очі, а ті світилися легким здивуванням.

- Олександре? - тихо промовила вона, відчуваючи, як все її тіло напружилося від того, що він знаходився так близько.

Він нахилив голову, оглядаючи її уважніше, і його погляд зупинився на її обличчі, а потім спустився до її сукні.

- Аліса? - промовив він з ноткою подиву. - Я тебе не впізнав. Ти... виглядаєш інакше.

Його слова прозвучали несподівано для неї. Аліса рідко виходила зі своєї зони комфорту у виборі одягу, і ця вечірня сукня була для неї своєрідним експериментом. Вона виглядала відверто, але водночас стримано. Її серце прискорило свій ритм, коли Олександр, не приховуючи, оглядав її знизу догори.

- Це погано? - вона зніяковіло усміхнулася, намагаючись виглядати впевнено.

Олександр трохи нахилив голову і на мить його губи розтяглися в легкій усмішці.

- Дуже незвично, - його голос був низьким, м’яким, але ця фраза змусила її знову почервоніти.

Він відпустив її руку, і Аліса відчула раптову порожнечу, коли його тепло зникло. Але їхні очі ще якийсь час залишалися прикутими одне до одного, поки він не повернувся до своєї супутниці, пишногрудої брюнетки, яка з нетерпінням чекала на нього. Аліса бачила, як вони почали говорити, як його рука легко торкнулася її спини, і це видовище боляче встромилося в її серце.

Зітхнувши, Аліса змусила себе відвернутися і продовжила танцювати. Вона намагалася заглушити біль, рухаючись в ритмі музики, але кожен рух здавався важким, ніби щось тягнуло її вниз.

Раптом вона відчула чийсь дотик на талії. Її тіло на мить скам'яніло, і серце застукало швидше. Хвиля надії пройшлася по її тілу, змушуючи її сподіватися, що це Олександр. Що він повернувся до неї, що його дотик знову принесе їй тепло і спокій.

Але коли вона обернулася, перед нею стояв зовсім інший чоловік. Він був білявим, з пронизливими зеленими очима, які відразу ж здалися їй холодними і небезпечними. Його усмішка виглядала лукавою, і в ній було щось хижаче.

- Привіт, красуне, - промовив він, продовжуючи тримати її за талію. Його дотики були надто нав’язливими.

- Я не знайомлюсь, - холодно відповіла Аліса, намагаючись відійти від нього. Його присутність викликала у неї відчуття неприємної тривоги.

Проте білявий тільки ще більше наблизився.

- Не будь такою скромною, - його голос був низьким, майже шиплячим. - Ти така гарненька, що мені просто не втриматися.

Аліса відчула, як у її грудях піднялася хвиля огиди. Вона зробила ще один крок назад, намагаючись вирватися з його дотиків, але чоловік схопив її за зап’ястя.

- Відпусти мене! - різко сказала вона, відчуваючи, як її серце калатає від страху.

- Та облиш, - його усмішка стала ще ширшою, і він потягнув її ближче. - Хіба тобі не цікаво провести час у затишному місці? У нас тут є кімнати для... відпочинку.

Він почав тягнути її до VIP-зони, де розташовувалися закриті кімнати для приватних зустрічей. Аліса відчайдушно намагалася вирватися, але його руки були надто сильними. Її серце стискалося від жаху, коли вона відчула, що її тіло не слухається, і він повільно тягнув її до дверей.

Раптом, звідкись виринув Олександр. Його обличчя було зосередженим, але в його очах горів гнів. Він кинувся на білявого з такою силою, що той одразу впав на підлогу, випустивши Алісу.

Чоловік спробував підвестися, але Олександр обрушив на нього серію ударів. Його кулаки були швидкими і сильними, кожен удар змушував супротивника знову падати на підлогу. Обличчя білявого швидко залилося кров’ю, і його риси стали невпізнанними.

Аліса стояла в ступорі, не розуміючи, що робити. Вона бачила, як Олександр бив його з безмежною люттю, кожен удар був пронизаний гнівом. Його обличчя було напруженим, а очі палали. Це був не той Олександр, якого вона знала. Перед нею стояв зовсім інший чоловік - дикий і небезпечний.

Раптом ззаду підбігла брюнетка, супутниця Олександра, і почала кричати:

- Зупиніться! Хтось викличе охорону!

Охоронці швидко з'явилися і розтягнули чоловіків, змушуючи їх припинити бійку. 

Олександр з розбитою губою стояв осторонь, а блондин, ледь живий, лежав на підлозі, весь у крові. Охоронці підняли його і вивели з клубу, залишивши Олександра і Алісу наодинці. Він кинув на неї короткий погляд, витираючи кров, що сочилася з його губи, і без жодного слова відвернувся.

Аліса стояла нерухомо, не вірячи в те, що щойно сталося. Її серце билося як божевільне, а голова обертом йшла від кількості емоцій.

"Що це щойно було?" - подумала вона, не в змозі осмислити побачене.

Олександр повернувся до своєї подруги, яка вже почала "зализувати" його рани. Брюнетка нахилилася до нього, і Аліса з жахом спостерігала, як вона облизувала його губи, ніби це було щось звичне. Олександр ухмиляючись гладив її по спині, його руки вже впевнено досліджували тіло брюнетки.