10

Аліса прокинулася від настирливого дзвінка у двері. Ще не до кінця прокинувшись, вона з неохотою підвелася з ліжка, потираючи очі. У квартирі було тихо, і лише звук дощу, що м'яко барабанив по підвіконню, та проступаючі каплі, які сочилися зі стелі на підставлені ємкості,  додавали відчуття суботнього ранку.

Вона дісталася до дверей і, не дивлячись у вічко, відчинила їх. На порозі стояла Олеся, її енергійний вигляд контрастував з розслабленою атмосферою квартири.

- Олеся? - Аліса ледь могла повірити, що її подруга прийшла так рано. - Що ти тут робиш?

-Доброго ранку! - Олеся була сповнена ентузіазму, її очі світилися від збудження. - Алісо, тепер твоя черга мене виручати.

Аліса позіхнула, але присіла на стілець біля дверей.

- Що сталося?

- Сьогодні ввечері виступає мій улюблений гурт у клубі, - швидко пояснила Олеся. - Я планувала піти з сестрою, але в неї несподівано з'явилися інші плани. Уяви собі, хлопець важливіший за мене! Так ось, тепер ти маєш піти зі мною!

Аліса застигла. Її нога ще трохи нила після вчорашнього інциденту з мішками, і ідея провести вечір у галасливому клубі здавалася їй не найкращим варіантом.

- Олеся, я не впевнена, що це хороша ідея. Нога ще болить зі вчорашнього, та й я хотіла сьогодні просто відпочити, - спробувала вона відмовитися.

Олеся не звертала уваги на її слова і енергійно жестикулювала, переконуючи.

- Ніяких відмовок! Пам'ятаєш, як я прийшла до тебе на допомогу, коли тобі було так погано? Ти не можеш мене так залишити. Та й не переймайся за ногу, ми ж не будемо там танцювати весь вечір. Просто посидимо, послухаємо музику, повеселимося.

Аліса зітхнула. Вона дійсно не хотіла йти, але Олеся мала рацію. Їхні дружні стосунки завжди будувалися на взаємній підтримці.

- Гаразд, - здалася вона, посміхаючись. - Я піду з тобою. Але якщо нога буде дуже боліти, я одразу ж піду додому, добре?

- Домовились! - радісно вигукнула Олеся. - Ти не пошкодуєш, обіцяю!

Коли вечір наблизився, Аліса взялася шукати що одягти в своїй старенькій шафі. Але Олеся забракувала всі її образи. Натомість вона вмить відкрила свою сумку, витягуючи звідти чорну коротку корсетну сукню, туфлі на високих підборах, прикрашені блискучими камінцями, і маленький клатч, також розшитий камінцями.

Аліса, бачачи всі ці речі, здивовано запитала:

- Олеся, а як ти знала, що я погоджуся піти?

Олеся хитро посміхнулася і розвела руками.

- Ну ти ж хороша подруга, - відповіла вона, наче це було абсолютно очевидно. - Я знала, що ти не залишиш мене в біді, так само, як і я тебе не залишила б.

Аліса не змогла стримати усмішку, розуміючи, що у Олесі завжди знайдеться спосіб переконати її.

- Тепер давай одягайся, - знову командувала Олеся, допомагаючи Алісі накинути на себе сукню. 

- Ти повинна виглядати неймовірно сьогодні!

Аліса спробувала заперечити, але Олеся вже допомагала їй застібати корсет і поправляти сукню. Туфлі на високих підборах прекрасно доповнювали образ, а клатч став останнім штрихом.

- Ти просто маєш сяяти сьогодні! - проголосила Олеся, задоволено дивлячись на результат своєї роботи.Аліса зітхнула, але потім глянула в дзеркало і побачила, що Олеся була права. Вона виглядала справді неймовірно.

В завершення Аліса нанесла макіяж, який виразно підкреслив її блакитні очі, роблячи їх ще яскравішими і більш виразними. Легкий, але ефектний макіяж надавав їй свіжого й загадкового вигляду.

Олеся, задоволено посміхаючись, взялася за волосся. Вона акуратно накрутила біляві пасма, створюючи легкі хвильки, які ніжно спадали на плечі Аліси, надаючи їй романтичного і витонченого вигляду. В результаті, Аліса виглядала не лише привабливо, але й сяючо, готовою до вечора, який мав би стати особливим.

Олеся подивилася на подругу з гордістю.

- Тепер ти справжня королева вечора! - сказала вона з усмішкою.

Олеся швидко викликала таксі, і вони з Алісою вирушили до клубу, який знаходився в центрі міста. Дорога зайняла близько години. Таксист, молодий хлопець із недбалим виглядом, часто поглядав у дзеркало заднього виду на двох привабливих дівчат, які весело сміялися, розмовляючи між собою. 

Олеся, помітивши цей настирливий погляд, нахилилася до Аліси і тихо прошепотіла:

- Збоченець.

Після цього вона зробила зауваження водію, щоб той краще стежив за дорогою, а не за пасажирками. Водій трохи зніяковів і, зітхнувши, зосередився на водінні.

Коли вони нарешті прибули до клубу, дівчата вийшли з таксі і попрямували до входу. 

Клуб вражав своєю атмосферою. Всередині був напівтемрява, яку освітлювали неонові вогні, що розсипалися по стінах і стелі, створюючи мозаїку кольорів. Сцена, розташована в центрі залу, була піднята, з великим екраном на задньому фоні, на якому відтворювалися різні візуальні ефекти, що підкреслювали виступ артистів та їх команди. По периметру сцени стояли високі колони, обвиті вогнями, що пульсували в такт музиці.

На танцмайданчику панував хаос. Люди танцювали, пили коктейлі та обнімалися, занурюючись у ритм гучної музики. Деякі пари відверто цілувалися в затишних куточках, схованих від загального огляду. У повітрі відчувався запах парфумів, змішаний із легкою ноткою алкоголю та сигаретного диму. Всі присутні були розслабленими, кожен занурений у власну хвилю, радіючи ночі, яка тільки починалася.

Олеся знайшла для них столик ближче до сцени, де вони могли б спокійно насолоджуватися вечором. Вона вирішила піти замовити коктейлі, залишивши Алісу саму. 

Аліса відчула легку тривогу, залишившись одна. Вона не звикла бути в подібних місцях, де всі здавалися такими вільними й розкутими. Їй сильно бракувало клаптику паперу для оригамі метелика, тому вона нервово гралася з клатчем, розшитим камінцями, намагаючись не помічати всього, що відбувалося навколо.

Її думки змішувалися, а серце трохи пришвидшило свій ритм. Вона відчувала, як під поглядом інших людей її тривога лише зростає. Це місце було чужим для неї, але вона змусила себе прийти сюди, щоб підтримати Олесю. Та й Олеся ж допомогла їй з тим прикрим інцидентом на роботі. Вона повинна була відплатити їй тим самим.