9

Аліса закінчила свої робочі справи й вирішила спуститися до Андрія, який чекав на неї в кафе. Втомлена і напружена після насиченого дня, вона мріяла якнайшвидше вирушити додому і відпочити.

Коли Аліса увійшла в кафе, Андрій сидів за столиком. Він посміхнувся їй, коли вона підійшла.

- Готові? - запитав він, підводячись.

- Так, - відповіла Аліса, відчуваючи полегшення від того, що день нарешті добігає кінця.

Вони разом вийшли на вулицю і попрямували до машини Андрія. Вже були біля авто, двері офісу відчинилися, і на вулицю вийшов Олександр. Він зупинився, побачивши їх, і його погляд спохмурнів.

Андрій, побачивши Олександра, махнув йому рукою, вітаючись.

Аліса теж на мить глянула в його бік, але майже одразу відвела погляд, не знаючи, як реагувати на цей несподіваний контакт. Олександр навіть не спробував відповісти на привітання Андрія. Його погляд ковзнув повз них, і попрямував до своєї нової бордової спортивної автівки.

Аліса, здивована таким вибором кольору машини, помітила, як він не зовсім пасував холодному й стриманому Олександрові. З таким чоловіком, як Олександр, вона швидше уявляла би чорний автомобіль, який би підкреслював його незворушний і таємничий характер.

Андрій, не звертаючи уваги на реакцію Олександра, відчинив двері своєї машини для Аліси. Вона сіла на переднє сидіння, а він обійшов авто і сів за кермо.

- Не переймайся, - сказав Андрій, помітивши, як вона трохи напружилася після зустрічі з Олександром. - Можливо, він просто втомлений після довгого дня.

Аліса лише кивнула, намагаючись відволіктися від думок про Олександра. Вона знала, що не повинна зосереджуватися на його реакціях, але важко було не думати про те, що він міг подумати про неї та Андрія.

- Дякую, що погодилися мене підвезти, - сказала Аліса, коли Андрій рушив з місця.

- Та годі вам, Алісо, - відповів Андрій, посміхаючись. - Я думаю, що нам з вами треба перестати "викати", - несподівано сказав Андрій, посміхаючись. - Ми працюємо разом уже деякий час, а все ще звертаємося одне до одного, як на офіційній зустрічі.

Аліса зніяковіла від його пропозиції. Вона відчула, як її щоки трохи почервоніли, але зрештою відповіла, намагаючись приховати своє збентеження:

- Якщо ви так вважаєте… Тобто, якщо ти так вважаєш.

- От і чудово, - підбадьорливо відгукнувся Андрій. - Так буде набагато простіше.

 - Як ти після сьогоднішнього? - запитав Андрій, порушуючи мовчання, коли вони вже добре віддалилися від офісу.

- Досить напружено, якщо чесно, - відповіла Аліса. - Це трохи шокувало мене, але в підсумку все минуло добре, дякуючи тобі. 

- Це добре, що все справді минуло добре, - посміхнувся Андрій. - Але наступного разу, коли на тебе падатимуть мішки, давай я буду поруч.

Аліса мимоволі засміялася, відчувши, як напруга трохи спала.

- Я постараюся триматися ближче, - пожартувала вона у відповідь.

Їхня розмова перейшла на більш легкі теми, і Аліса почала трохи розслаблятися. Андрій намагався підтримувати невимушену атмосферу, і вона відчувала вдячність за це. Попри всі її хвилювання, вона зрозуміла, що з ним було легко спілкуватися.

Коли вони нарешті приїхали до будинку Аліси, Андрій зупинив машину і обернувся до неї:

- Ось і приїхали. Сподіваюся, ти трохи відпочинеш за ці вихідні.

- Дякую, що підвіз, - сказала Аліса, відчинивши двері машини. - Це було дуже люб’язно з твого боку.

- Завжди радий допомогти, - відповів Андрій з усмішкою. - Якщо знадобиться ще якась допомога - телефонуй.

Аліса кивнула і вийшла з машини. Вона провела Андрія поглядом, поки він не поїхав, а потім попрямувала до свого під’їзду.

Аліса ввійшла до свого будинку і, піднявшись на свій поверх, зняла туфлі й впала на м’яке ліжко. Нога ще давала про себе знати, але, попри біль, думки про Олександра не покидали її.

"Треба бути сильнішою," знову подумала вона, вирішивши більше не дозволяти своїм почуттям впливати на її професіоналізм. З цими думками вона занурилася в тишу вечора, намагаючись знайти внутрішній спокій після такого непростого дня.

Буду рада почитати ваші коментарі, не соромтесь писати❤️