8

Олександр підійшов до рудої дівчини, яка стояла біля входу. Вона виглядала дуже привабливо в своєму стильному костюмі, на якому кріпився бейджик з ім'ям "Катя", і її яскраве руде волосся додавало їй ще більше чарівності.

- Добрий день, Катю, - привітався Олександр, посміхаючись. - Нам потрібно знайти Андрія Лісовського. Ви не підкажете, де його можна знайти?

Дівчина з усмішкою відповіла:

-Вітаю! Ну, Андрій, ви знаєте, він завжди зайнятий. Але можливо, я можу допомогти вам з чимось іншим.

Олександр підняв брови і, не відводячи погляду, запитав:

- Можливо, ви знаєте, де він зараз? Це досить терміново.

Катя трохи попереминалася з ноги на ногу і, граючи з косою, сказала:

- О, звісно, я ж для цього тут. Але ви знаєте, Андрій завжди втікає, коли його шукають. Можливо, він десь тут поблизу.

Олександр, посміхнувся, коли, та, вказала пальцем на свого боса, який щойно вийшов з будівлі.

- Справді? І чому це ви так легко знайшли Андрія? Може, у вас є секрети?

Дівчина з іскрометною усмішкою відповіла:

- Ну, я просто можу передбачити, де він може бути.

Аліса, стоячи поруч, спостерігала за цим фліртуючим діалогом і відчула, як її серце заклякло від гніву. Їй було боляче дивитися, як Олександр легко і невимушено фліртує з дівчиною. Вона помітила, як Катя сміялася і підморгувала Олександру, що викликало ще більше роздратування.

Її рука мимоволі стискала сумку, а серце важко билося в грудях. 

Їхні роздуми перервав голос Андрія, який кликнув Катю. Тепер їй стало трохи легше, оскільки означало закінчення цього флірту. Андрій, вітаючись, подякував Каті і з усмішкою запропонував Олександру і Алісі пройти за ним.

Продовжуючи оглядини, вони піднялися на верхній поверх будівлі, де активно велися будівельні роботи. Олександр разом з Андрієм обговорював деталі проекту, а Аліса намагалася не відставати, слухаючи їхні коментарі. Проте її думки все одно поверталися до рудої Каті та флірту, який Олександр дозволив собі.

Раптом з верхнього поверху будівлі почулися крики. Важкі мішки з будівельними матеріалами, що лежали на перекритті, раптово почали ковзати вниз. Аліса підняла голову і побачила, як вони з величезною швидкістю летять прямо на неї. Вона завмерла на місці, не встигаючи зрозуміти, що відбувається.

Але перед тим, як мішки впали, хтось сильний схопив її за руку і рвучко відтягнув убік. Важкі мішки впали на підлогу, розкидавши навколо пил і сміття. Аліса, задихаючись від страху, зрозуміла, що її врятував Андрій. Він стрімко підбіг і вчасно відштовхнув її з небезпечної зони.

- Ти в порядку? - запитав він, дивлячись їй в очі, його голос був сповнений тривоги.

Аліса ледь кивнула, намагаючись відновити дихання. Її серце шалено билося, а голова паморочилася від адреналіну. Андрій все ще тримав її за плечі, його обличчя було близько, і вона бачила, як серйозність змінилася полегшенням.

- Дякую, - прошепотіла вона, нарешті відчуваючи, як ноги знову починають тримати її вагу.

Олександр підійшов до них, і Аліса помітила, як він кидає холодний погляд на Андрія. Хоча він швидко відвернувся і наказав робітникам негайно прибрати мішки і забезпечити безпеку на майданчику. Аліса побачила, що він лише на мить затримав погляд на Андрієві, і в його очах промайнуло щось недобре.

Коли мішки нарешті прибрали, і ремонтні роботи поновилися, вони повернулися до розмови про дизайн кав'ярні. Аліса втягнулася в обговорення, намагаючись не звертати уваги на неприємний момент, що тільки що стався. Вона заклала руки на стіл, намагаючись зосередитися на тих деталях, які могли б вплинути на загальне враження.

- Ми думаємо, що основна ідея повинна бути у теплій атмосфері, - почав Андрій, викладаючи улюблену концепцію. 

Аліса погодилася, разом з Олександром, але вона була занадто схвильована, щоб повністю сконцентруватися на роботі. Вона не могла забути флірт Олександра з Катею, а тепер ще й відчувала вдячність Андрію, який врятував її в ту мить, коли вона була найбільш вразливою.

Коли всі вже збиралися покинути будівлю, Олександр кинув холодний погляд на Алісу і, майже проігнорувавши її присутність, щось коротко сказав Андрієві, й усі троє поїхали до офісу, аби підписати документи. 

Аліса та Олександр їхали удвох. Їх поїздка була мовчазною. Аліса намагалася зосередитися, але розум не переставав вертітися навколо того, що трапилося. Вона почувалася дуже втомленою після того, що сталося. Її нога почала боліти, але спочатку вона не звернула увагу через шок від падіння мішків.

Коли вони приїхали, Андрій і Олександр пішли в кабінет, а Аліса вирушила в кафетерій на нижньому поверсі. Їй потрібна була пауза, щоб розібратися з власними емоціями.

Аліса замовила чашку ромашкового чаю і сіла за столик. Її нога ще давала про себе знати.

Та відчувала образу і розчарування через те, що Олександр не був поруч, щоб захистити.

Її врятував саме Андрій, не Олександр, який знав Алісу вже рік. 

-Як ви себе почуваєте? - підсівши, запитав Андрій, його голос був м'яким і турботливим.

-Ой, це ви Андрію, все добре, - відповіла Аліса, хоча в голосі був відтінок втоми. - Нога правда трохи болить, але нічого страшного.

Андрій подивився на неї з співчуттям. 

-Я можу підвезти вас додому. Робочий день скоро закінчиться, а вам краще відпочити.

Аліса, відчуваючи, що краще не залишатися наодинці з власними думками, погодилася. 

-Добре, дякую. 

Аліса піднялася до свого маленького затишного кабінету, щоб допрацювати над іншими проектами. Андрій залишився в кафе, чекаючи на завершення її роботи.

Аліса засіла за роботу, намагаючись зосередитись на своїх завданнях, але розум ще був переповнений подіями дня. Ще півгодини, і день добігав кінця.

Підписуйтесь та додавайте книгу в бібліотеку❤️

Це справді допомагає натхненню:)