7

Аліса прокинулася вранці на тому ж місці, де й заснула - в офісному кріслі, притуливши обличчя до аркуша паперу, на якому зупинилася напередодні. Її голова була важкою від невдалого сну, а серце болісно відгукувалося спогадами про вчорашні події. Кинувши погляд на годинник, Аліса зрозуміла, що часу бігти додому вже немає, за годину почнеться робочий день, тому вона вирішила якось виправити ситуацію.

Не маючи змінного одягу, Аліса зателефонувала Олесі, своїй знайомій дизайнерці, яка працювала на український бренд. Вони були разом в університеті, хоч і навчалися на різних напрямках, але зберегли теплі стосунки, незважаючи на рідкісні зустрічі.

- Олесю, привіт! - голос Аліси був трохи невпевненим, але вона намагалася триматися. -Мені потрібна допомога. Я застрягла на роботі й залишилася без змінного одягу. Можеш мене виручити?

- Ой, привіт! Звісно, допоможу. Що тобі треба? - Олеся не вагалася ні секунди.

-Щось стильне й зручне, можливо, костюм. Щоб підходило для роботи, але не виглядало занадто офіційно, - пояснила Аліса, сподіваючись, що її подруга зрозуміє, чого вона потребує.

- У мене є ідея. Зараз швидко зберуся і привезу тобі костюм. Тільки зачекай мене трохи, - Олеся швидко розпрощалася, і Аліса відчула полегшення, що подруга погодилася їй допомогти.

Поки Аліса чекала на Олесю, вона вирушила до туалету, щоб змити залишки вчорашнього макіяжу й освіжити обличчя. Холодна вода трохи повернула їй ясність думок, але біль у серці все ще залишався. Вона намагалася нанести новий макіяж і привести себе в порядок, але це не надто допомагало.

Через деякий час Олеся приїхала з костюмом, який миттєво сподобався Алісі. Він складався з бордового піджака у вузьку смужку та довгої спідниці з розрізом до стегна. Костюм виглядав сучасно й елегантно, підкреслюючи її фігуру, і Аліса відчула, що він може надати їй сили впоратися з цим днем.

- Дякую тобі, Олесю, це просто неймовірно, - Аліса захоплено приміряла костюм, дивлячись на себе у дзеркало. - Він ідеально сидить.  

-Тобі пасує, - посміхнулася Олеся, оглядаючи подругу. - Тепер ти точно виглядатимеш як королева на своїй роботі. Алісо, ти маєш бути впевнена в собі, це ключ до успіху.

- Легко сказати, - Аліса сумно посміхнулася. - Інколи мені здається, що весь світ проти мене.

- Не варто так думати, - Олеся взяла Алісу за руки і м’яко сказала: - Ти дуже талановита й заслуговуєш на найкраще. Не забувай про це.

Зібравшись, Аліса повернулася до роботи. Її головним завданням був проект для Андрія Лісовського, і вона зосередилася на кресленнях, намагаючись відволіктися від болючих спогадів. Вона старанно працювала, перевіряла кожну деталь, але думки про вчорашню ніч і те, що сталося між Олександром і Лікою, не давали їй спокою.

Обідній час настав швидко, і Аліса вирішила спуститися в кафе, що знаходилося в бізнес-центрі. Їй потрібен був перепочинок, хоча вона і знала, що їжа не зможе заглушити ті емоції, які рвали її зсередини. Вона закінчила перевіряти чергове планування і, вдихнувши глибоко, вирушила з кабінету.

Як тільки вона вийшла в коридор, перед нею з’явився Олександр. Її серце швидше забилося, і в той же момент вона згадала їхні з Лікою вчорашні стогони. Її щоки запалали, і вона відчула, як під ногами похитнулася земля. Бачити його було нестерпно, і вона хотіла уникнути будь-якого контакту, але доля розпорядилася інакше.

Олександр, помітивши її, привітався і, побачивши, що вона йде в тому ж напрямку, попрямував до ліфта. Він зайшов першим і, злегка піднявши брову, чекав, коли Аліса приєднається. Її погляд нервово метався, і вона вже була готова відмовитися від ідеї спуститися в кафе. Вона розкрила рота, щоб повідомити, що передумала, але не встигла - Олександр швидко схопив її за руку і з силою смикнув у середину ліфта.

Від несподіванки вона зойкнула, впершись у його тверді груди. Її очі на мить зустрілися з його холодним поглядом, але на його обличчі не було видно жодних емоцій. Аліса різко відступила, намагаючись відірватися від цієї близькості.

- Я передумала їсти, - зло промовила Аліса, намагаючись не дивитися на нього. Вона відчувала його близькість і тепло, хоча його обличчя залишалося холодним і беземоційним.

- Ви бачили себе, Алісо? - Олександр підняв брову і, оглянувши її з голови до п’ят, продовжив: - Ніби примара ходите по офісі, лякаєте всіх. Вам необхідно поїсти добре, набратися хоч трішки рум'янцю, бо нагадую - сьогодні зустріч з Лісовським.

Його слова вдарили її сильніше, ніж будь-який фізичний удар. "Примара", "лякаєте всіх" - ці слова різали її серце, змушуючи знову і знову запитувати себе, чому Ліка, а не вона? 

Відповідь нарешті стала очевидною: Ліка красива, приваблива, спокуслива, а Аліса — бліда, негарна, нецікава. Це був момент, коли вона зрозуміла, чому Олександр вибрав Ліку.

Аліса почувалася приниженою і жалюгідною. Вона негарна, не така, як Ліка. Вона ніколи не відчувала себе такою незначною і безпорадною.

Вони спустилися в кафе, де Олександр вибрав столик, вказуючи їй на місце. Вона не могла зосередитися на їжі, не відчувала жодного смаку, лише механічно брала їжу в рот. Олександр мовчки спостерігав за нею, і цей погляд додавав їй ще більше напруги.

Після обіду, коли вони вийшли з кафе, Олександр нагадав їй про зустріч з Лісовським, сказавши:

- Не забудьте, що ми повинні оглянути об'єкт Лісовського. Він чекатиме на нас за півгодини.

Аліса кивнула, намагаючись триматися спокійно. 

Напруга висіла в повітрі, але Аліса старанно намагалася не зустрічатися з ним поглядом. Її думки були заплутані й тривожні, і навіть від короткого перебування поруч із ним у замкненому просторі, в ліфті, їй ставало некомфортно.

Коли двері ліфта відчинилися, вони вийшли разом, і майже відразу до Олександра підбігла Ліка. Її коротка чорна спідниця ледь прикривала сідниці, а біла сорочка облягала тіло так, що здавалось, ніби ось-ось репне на грудях. Аліса відчула, як її серце забилося швидше, коли побачила, як Олександр без жодних вагань схопив Ліку за талію і провів рукою нижче, на її округлі сідниці.