6

Аліса прокинулася вранці в четвер, відчуваючи себе повністю виснаженою. Майже всю ніч вона ридала, не знаходячи собі місця від болю та розпачу. Очі були запухлі, а обличчя здавалось втомленим і блідим. Вона поглянула на годинник і зрозуміла, що час збиратися на роботу. Але в її голові панувала порожнеча. Всі емоції, що переповнювали її напередодні, тепер здавалися далекими й приглушеними.

Зібравши всю свою волю в кулак, Аліса піднялася з ліжка і рушила до ванної кімнати. Холодна вода освіжила її, проте вона не могла змивати сліди від сліз. Аліса старанно підбирала одяг, прагнучи виглядати зібраною і професійною, навіть якщо всередині все було розбите. 

Вона вибрала свій класичний темно-синій костюм, який завжди допомагав їй почуватися впевнено. Цей костюм, здавалося, надавав їй тієї сили, яка була їй зараз так необхідна.

До костюма Аліса обрала взуття того ж кольору - витончені туфлі на низькому каблуці, які  мали назву - "кіттен хілс". Ці туфлі завжди приносили їй певне задоволення, адже, вони мали в собі щось граційне та жіночне. Взувши їх, Аліса відчула, як звичний ритм життя починає повертатися.

Нанісши легкий макіяж, який ледве приховував сліди вчорашніх сліз, вона зібрала сумку й вирушила на роботу. На шляху до офісу вона зробила звичну зупинку в маленькій кав'ярні, де завжди брала свою ранкову каву. Це місце стало для неї острівцем спокою та комфорту в щоденній метушні. Сьогодні вона вирішила затриматися тут трохи довше, щоб перекусити і зібратися з думками перед черговим робочим днем.

Аліса замовила свою улюблену каву з вершками й тост з авокадо. Здається, цей простий ритуал трохи полегшив її душевний стан. Сидячи за столиком біля вікна, вона спостерігала за перехожими і намагалася не думати про вчорашні події. Але спогади про розчарування й біль постійно накочувалися, змушуючи її відчувати важкість у грудях.

Вона розуміла, що потрібно буде бачити Олександра знову, і від цієї думки її охоплювало нове хвилювання. Як вона буде з ним працювати після того, що сталося? Але відступати було нікуди. Аліса знала, що повинна триматися, незважаючи на всі внутрішні бурі.

Закінчивши сніданок і допивши каву, вона піднялася, зібравши себе в єдине ціле, і вирушила до компанії. Хоча кроки її були впевненими, всередині вона відчувала себе вразливою, ніби крихке порцелянове створіння, яке в будь-яку мить може розсипатися на шматочки.

Підійшовши до будівлі, де знаходився офіс, Аліса зробила глибокий вдих і ввійшла всередину. День обіцяв бути важким, але вона була готова зустрітися з ним лицем до лиця. Її робота стала тим місцем, де вона могла сховатися від своїх почуттів, віддатися творчому процесу і хоча б на час забути про особисті проблеми.

Перші години робочого дня Аліса намагалася сконцентруватися на завданнях, заглиблюючись у проєкти й намагаючись не думати про Олександра. Вони зустрілися поглядами кілька разів, але Аліса робила вигляд, що зайнята і не помічає його. Олександр, у свою чергу, теж не виявляв особливого інтересу до її присутності, продовжуючи працювати з іншими співробітниками.

Аліса сиділа біля вікна, спостерігаючи за життям зовні, поки їла свій круасан з шинкою та крем-сиром. Кафе в бізнес-центрі було досить популярним серед працівників їхньої компанії. 

Зазвичай під час обіду тут збиралася вся команда - хтось брав собі каву на виніс, хтось проводив час за дружніми розмовами, а хтось, як і вона, обідав на самоті. Аліса обрала столик біля вікна, де любила сидіти сама, дивлячись на міську метушню й намагаючись знайти спокій у цій самотності.

Навколо був звичний гул колег, але вона зосередилася на своєму обіді, насолоджуючись круасаном і запиваючи його зеленим чаєм.

Її погляд мимоволі ковзав по залу, вишукуючи знайому постать Олександра, але його ніде не було видно. 

"Мабуть, він знову не поїсть," - подумала вона. 

Вчорашній інцидент з пончиком ще раз підтвердив, що не варто нав'язуватися зі своїми почуттями, навіть у дрібницях. Аліса вирішила сьогодні не робити подібної дурниці. Вона просто закінчить обід і повернеться до роботи.

Коли Аліса допила чай, вона залишила порожню чашку на підносі, забрала свою сумку і попрямувала до ліфта.

В очікуванні ліфта, Аліса нервово перебирала в голові майбутні завдання. Вона намагалася уникати думок про Олександра, але це було складно. Несподівано її роздуми перервали двері, що відкрилися перед нею. Вона увійшла до ліфта й натиснула кнопку свого поверху. Двері почали закриватися, але тут пролунало крикливе прохання притримати ліфт.

Аліса розгубилася, але в останній момент висунула руку, щоб зупинити двері. Вони розійшлися, і в ліфт швидко зайшла дівчина. Це була та сама, що тоді сиділа на столі в Олександра. Вона кинула короткий погляд на Алісу, швидко подякувала і, повернувшись до дзеркала в ліфті, почала поправляти своє волосся.

Аліса мовчала, спостерігаючи за її рухами. Дівчина виглядала впевнено і невимушено, вона була вдягнена в червону сукню, коротку і зухвалу, як виклик. Її обличчя сяяло, і Алісі здалося, що вона випромінює впевненість і успіх. Дівчина ловила своє відображення в дзеркалі, ніби шукаючи підтвердження власної привабливості.

-Ти ж працюєш у нашому офісі? -  несподівано запитала вона, повернувши голову до Аліси.

-Так, - відповіла Аліса, намагаючись не показати своєї тривоги. Вона відчувала, що ця розмова може бути неприємною.

-Я тебе ще ніби не бачила. У якому відділі ти працюєш?

-У відділі дизайну, - відповіла Аліса, трохи нервуючи від її настирливості.

-О, цікаво, - дівчина посміхнулася. - Мене звати Ліка. Я - нова особиста помічниця Олександра.

Аліса ледве стримала свої емоції. Ця дівчина, яка сиділа на його столі, тепер була перед нею, представляючись його особистою помічницею. 

"Звичайно," - подумала вона, "Хто ж іще міг мати такий доступ до нього?"

-А ти? -Ліка продовжувала розмову. - Як тебе звати?

-Аліса, - коротко відповіла вона, намагаючись не дивитися їй в очі.