Частина 8

Вероніка

— і що там таке сталося, що ви розлучаєтеся? — після того, як Михайло поцілував мене у щічку і пішов ми сіли обговорювати останні події. 

— ну, ми не розлучимося. Я тільки його так настрашила. — дайте мені сил. 

— тобто, я правильно розумію, що ти по-приколу сказала, що ви розлучаєтеся?

— ні! Не так. Його брат знову почав мені говорити про те, що мій чоловік мені зраджує. Пройшло два роки і він знову за своє. — ага. Стара історія знову в тренді. 

— і ти через це образилася на Шкарпетку? 

— я прийшла до нього на тренування, а він щебетав з якоюсь шваброю. — шваброю? 

— Швабра — це була дуже красива доглянута і накачена дівчина. Це типу дівчина бодібілдер. — одразу Марта переклала Марусі сленг. 

— і через ці слова Андрієвський отримав під оком фінгал. — то не тільки Миколі дісталося.  Але я всеодно заплуталась. 

— як все було, я не розумію.

— дивись, ми двоє прийшли в тренажерний зал Динамо. — почала Маруся. 

— добре, далі що?

—  далі було так. Я побачила свого чоловіка і підійшла ближче до нього і побачила, як він говорив зі шваброю. 

—  далі вмішався калічка. Сказав, що вона не швабра, а дуже красива дівчина. І ще вона бодібілдер від деяких. І я йому врізала. — продовжила Марта. 

— ти йому врізала за те, що він назвав іншу дівчину красивою чи через те, що ми не ходимо в зал?

— друге. — він заслужив. Я погоджуюсь. 

— а далі, що було? 

— далі я влаштувала скандал і сказала, що його брат мав рацію, що мій чоловік мені зраджує. — бідний Шапаренко. 

— ти прікалуєшся? Бідний Коля. І цих двох депресія. Ну в одного. 

— нехай помучиться. — сказала Маруся. 

— якщо він сьогодні буде вити під вікнами, як кіт, який ганяється, як було кілька років тому. Я серйозно кажу вам, що в нього полетить, щось важке. І вони двоє будуть з синяками.  

— я б на це хотіла подивитися. — сказала я посміхаючись. 

— яка година? — з чого б це раптом Оксана цікавиться, яка година? 

— Одинадцята вечора.

— це вже пізно треба, йти спати. — Віка намагалась видати позіхання. Але вийшло так собі. 

Мія точно, завтра ж важлива зустріч. — а з цією що не так? 

— блін, як я забула про ранкову репетицію. — вони щось задумали. І приховують. 

Я хотіла розсміятися і сказати, що завтра неділя, але не стала цього робити. Чую, що сьогодні буде цікава нічка. І так бути, я їм підіграю. 

— раз завтра всіх справи вранці, тоді я піду спати. Завтра важкий день, — позіхнула я. Здається, я не переграла і я впевнила їх, що йду спати. І тільки зараз зрозуміла, що сварка Марусі і Колясика була постановою.  

Я пішла до себе в кімнату. Прийняла теплу ванну. Зробила свою вечірню рутину і одягнула піжаму. Поглянула на годину. Дванадцята. Двадцять п'яте травня. 

— що ж Вероніко, з днем наро, - не встигла я закінчити свою промову, як увірвалося стадо тварин, тобто мої подруги із криками та вересками. Але насправді, це були співи. «З днем народження тебе», співали вони.

— загадай бажання, — підійшла Маруся до мене з тортом на якому горіли свічки. Я загадала бажання і погасила свічки. 

— аякже, ваші ранкові зустрічі, репетиції? — згадала я їм про їхню маячню годину тому.

— та ж завтра неділя. — сказала Вікторія. 

— ми тут тобі залишаємо торт і йдемо спати. — вони вже намагалися втекти. Але мене не проведеш. 

— еее ні, ви мені розкажете правду, пані Марія. 

— звісно. — кивнула Маруся. 

— тепер беріть цей торт і йдемо пити чай. — ми спустилися вниз приготували лавандовий чай сіли за стіл і чаювали, — розповідай. Я знаю, що ніякої сварки немає. Чия ідея? — ця трійця перекинулися поглядами.

— Вікторії. — швидко сказала Оксана.

— що? Як моя? — видала здивування Вікторія. 

— а, ну тоді Софії. — тепер Оксана все переклала на Софію.

— Еее, а чого я? 

— ми хотіли, тебе відволікти, щоб ти забула, що в тебе завтра, ой, вже сьогодні день народження. — і їм це вдалося. 

— добре. Наступне, хто в цьому замішаний? — мені стало цікаво чи знає Михайло, що у мене день народження. 

— ми усі і Колясик з Сашком. 

— тобто, всі окрім нас двох?

— так. 

На ранок, я прийняла душ зробила святковий макіяж та зачіску вдягла чорний топ, прозору сорочку, чорні джинси та витягнула з своєї шафи зі своєї колекції туфлі з метеликами.  Поснідала і поїхала в офіс. Сьогодні неділя, так вихідний, але сьогодні виняток. Якщо ти працюєш в “Sport’s times” є вихідні дні в яких потрібно вийти на роботу.

— хто це йде? Це королева сьогоднішнього дня Веронічка. Вітаю тебе з днем народження, щоб було багато грошей. — Олег обійняв мене.

— дякую, найкращий бос. — я засміялася.

— Ніколя, Ніколя, без тебе жити не можу я. З тобою виживу, я з цим ідіотом — заспівав Андріан мені і показав пальцем на Олега. Ще таких пісень мені не співали. 

— ей. Я тебе звільню. — пробурмотів Олег.

— не перебивай я, ще не закінчив. Щастя, здоров'я многая літа. І любові повні кишені. З днем народження, тебе найкращий працівник цього жахливого офісу, — Андріан нарешті закінчив співати і обійняв мене. 

— дуже дякую вам. 

— сьогодні ти працюєш на виїзд. — цими словами я була спантеличена.

—  не зрозуміла.

— на стадіоні.

— аа, ок.. 

— о, іменинник вже тут. — зустріла мене посмішкою Ліля. 

— ти чого її не привітала? Думаєш, що маєш чоловіка гонщика і можеш не вітати? — боже, комусь потрібно його вгомонити. 

— я намагаюся її привітати, а ти мені заважаєш. — окинула незадоволеним поглядом Ліля Андріана, — Нікітос, я тебе вітаю, щоб ви нарешті одружилися з Міськом. — не дай Бог. 

— ми зустрічаємося лише кілька місяців

— байдуже. Успіху у вашій кар'єрі і головне. Щісті, здоровлі, многая літа. .