Частина 7

ВЕРОНІКА

Як тільки вранці розплющила свої очі одразу помітила Михайла на кріслі і що він тут робить?  І моє серцебиття пришвидшилося. Саме зараз? Добре, що ще непритомнію, а то б Мудрик збожеволів.

—  от,  чорт забирай, —  ні щоб сказати доброго ранку. Але ти Вероніка перевершила саму себе. Молодець, дівчино. 

Міша: І тобі доброго ранку! —  диви, який культурний.

— доброго ранку, я навіть не буду питатися, як ти тут опинився.

Міша: Ти хоч пам'ятаєш, що заснула в мене на грудях? До речі, ти така мила коли спиш.

— ти спав, тут у кріслі? 

Міша: Так, хоча я міг лягти біля тебе, але зараз ми б не говорили спокійно. Ти б шукала чим мене вдарити, —  або думала, як тебе вбити.

— правду говориш.

Міша: Сьогодні вранці подзвонила моя тітка і  вона чекає нас на вечерю у суботу,

— добре, що в суботу. Це ще не скоро, —  заспокоїлась я.

Міша: Субота завтра, —  Михайло Мудрик повернув мене в реальність.

— ммм, —  почала я нити в подушку.

Міша:  не ний.  Ти пам'ятаєш, що вчора робила?

— нічогісінько, — я відлипла від подушки та повернулася обличчям до хлопця. 

Міша: ти кричала до Марти, бо та краде твої фрази.

— не так страшно, як я собі уявила, —  зраділа я.

Міша:  а ще ти сказала, що в мене дуже файна срака, — я таке сказала? Так, сказала. Вероніка, ти ідіотка.

— Дуже. Я прямо балдююююю від неї, —  і не твльки ідіотка.

Міша: Вероніко, та ти збоченка! — погоджуюсь. І тут мій живіт забурчав. 

— я знаю. А ще я хочу їсти.  

Міша: тоді ти одягайся, ми ідемо снідати, —  командує в моїй хаті, ти тільки подивись на нього. 

— ти ведеш мене снідати? 

Міша: Так. Швидко одягайся,  я тебе чекаю внизу, — Михайло Мудрик веде мене снідати в ресторан урааа.

— урааа, Місько пісько, веде мене снідати.

Міша: як ти мене назвала?

— як почув, так і назвала.

Міша: Місько пісько? Серйозно?

Я нарешті вилізла з-під ковдри. Пішла у ванну кімнату зробила свою ранкову рутину. І після цього всього пішла вдягатися. Мій вибір сьогодні зупинився на блакитному комбінезоні  вирівняла волосся, зробивши макіяж та  взувшись і спустилася до Михайла. Тільки він дивно дивився на мене.

— що? Твоя дівчина сьогодні ділова. 

Міша: Вдягнувши комбінезон ти стала діловою? — з  глузливою посмішкою сказав хлопець.

— так.

Міша: Ще заїдемо до мене додому,  я переодягнуся і поїдемо снідати. 

— добре, —  погодилась я.

Місьо Мудриків прийняв душ і переодягнувся набагато довше ніж я. А ще кажуть, що дівчата надто довго збираються. І коли він НАРЕШТІ вийшов ми поїхали у одне кафе. Я собі замовила млинці з шоколадом і лате.

Міша: солодке на сніданок? — здивовано поцікавився хлопець.

— чом б і ні? Це краще ніж їсти всяку всячину за 500$, — тепер моя черга знущатися.

Міша: Це салат з капусти,  руколи, цибулі порей і шпинату.

— скажу, тобі чесно в моєї бабусі і то корова їсть менше хопти.

Міша: Чудовий  жарт.

—  це була правда. В цієї корови такий апетит, що ти навіть такого не їв. 

Міша: Я і не їв. 

— зранку вода з овесом, обід бульбу, а ввечері хопту з городу, яку ти їсиш зараз. І я даю гарантію, що там і є хопта, — я йому серйозно описала раціон городу?

Міша: думаю, я можу спробувати твої млинці, — я перебила йому апетит і тепер він буде їсти мої млинці, але я не схожа на людину, яка поділиться своєю їжею.

— хочеш? Правда? 

Міша: Так. — я відрізала великий шматок млинця і поставила на його  тарілку, — дякую.

— ну як?

Міша:  це доволі смачно,  дякую .

***

Я вирішила, що сьогодні навідаюся в адвокатську контору Оксани.  Але як виявилося там були вже Маруся, Софія, Ліля, Вікторія. Як тільки я увійшла мене дуже привітно зустріли.

Оксана:  ви що змовилися усі? — сказала дівчина, як тільки я зайшла у її кабінет.

Мія: О, Нікітос прийшов, — хоч хтось радий мене тут бачити.

— і вам привіт. Питання для вас

Ліля: уважно слухаємо. 

— що ви усі тут робите? Ми ніби не домовлялися тут зустрітися.  

Віка: співпадіння. 

Марта: ого, скільки вас тут. Я зразу до діла. — дівчина увійшла вся брудна. 

— чого ти брудна? 

Марта: та якийсь придурок їхав і обтраскав мене. Оксана, можеш пробити, хто цей ідіот? 

Софія: ти що номера записала?

Марта: звісно. Ось тримай, — подала листок з  номером. 

Оксана: Ем.. Ніка, —  я? 

Марта: це Вероніка?

Оксана: нє, Михайло Мудрик, —  я його рятувати не буду.

Марта: я йому колеса всі попробиваю, — це звучало, як погроза, а не жарт.

Всі дівчата засміялися. Ми ще дві години сиділи у Оксани пили лате їли круасани. Потім мені потрібно було бути в офісі. Як виявилося там вже був Лук'ян мій колишній і з ним говорив Михайло Мудрик. Але спочатку,  я його не помітила, тому влаштувала невеликий скандал Мудрику.