Частина 4

Михайло Мудрик

Марта: Мудрик! — від цього крику мене,  аж кидануло. Я думав, що впаду з крісла. Вероніка вирішила своїх подружок прислати ніж приїхати до мене. Прекрасно.

— що? Кричиш так. Це тобі не твій офіс, - сказав я, своїм серйозним тоном.

Марта: де вона? Я питаю, де вона? — кричала дівчина на весь мій дім, — де вона? Останній раз бачили, коли Вероніка їхала до тебе. І далі її немає. Мудрик, що ти з нею зробив?   Зізнавайся, ти її вбив? 

— стоп, зачекай.  Вероніка, що  пропала?  Як? — а тут я занервував, Дівчина зникла саме у той момент, коли їхала до мене, — Я дзвонив було все добре. Вона мала приїхати сюди. 

Мія:  ти сам їй подзвонив, сказав приїдь до мене, — сказала Маруся.

Як так можливо? Ще годину тому, я розмовляв з нею і все було гаразд. Мене кинуло в холодний піт, коли я нарешті зрозумів, де зникла дівчина. ЇЇ викрали. І якщо з нею, щось трапиться...  Я навіть не хочу цього уявляти...

— її викрали. Це точно, — сказав дівчатам я.

Мія: Це ми вже знаємо.  З'ясували, — нічого собі. Тоді чому вони почали кричати коли вривалися у мій кабінет?

Марта: Але Мазхар,  не може визначити хто саме її викрав , — тепер зрозуміло, звідки знає Вероніка про мафію. І ось чому вона не ставить дурних питань.  Як всі інші, хто дізналися про мене справжнього.  

— ви одні з людей Мазхара? —запитав я у них. Цікавитися, хто друзі моєї фальшивої дівчини нормально чи не так?

Марта: щось типу того.

Мія: Від коли я до мафії причетна стала? — запитала дівчина у подруги.

Марта: від сьогодні, — швидко сказала дівчина. 

Мія: Треба купити собі пістолет, — надіюсь їй його не продадуть. Це буде проблемою, коли мій друг Микола Шапаренко образить її чи вчудить щось.

Марта: бідний Коля. 

Мія: коли їдемо купляти пістолет? — дівчині вже не терпиться купити пістолет.

Марта: коли знайдем Вероніку, — вірно. Зараз важлива тільки вона, а не те,що Марічка купить пістолет і колись вб'є мого друга. Чув б це Микола. 

— треба подумати, хто її міг викрасти, — я почав думати логічно.Кому ж була вигідно викрадати Ніку.

Марта: твій ворог. Це очевидно.

— чого зразу мій? Можливо твій, — зробив висновок я.

Марта: точно.  Потрібно знайти спільних ворогів. Мені погрожував тільки один і це... — дівчина не договорила, коли я її перебив.

— Дем'ян Наливайко? — припустив я.

Марта: та, він. Чорт.  Я вам подзвоню, — дівчина схопилась з крісла і побігла. Цікаво куди?

— куди вона? — запитав я Марічку, коли її подруга залишила нас на самоті.

Мія: на жаль, я поняття не маю, — вона раптом задумалась,—  вона ж  не могла сама поїхати до цього Дем'яна?

— Я не знаю, це ж твоя подруга. Але це можливо.

Мія: я не можу читати думок. Інколи вони, як витворять,  то аж встидно стає.

— сидіти чекати також не варіант. Мені потрібна адреса його зараз вже.

Мія:  мені, йти розпитувати прохожих про цього Дем'яна ? — жартівливо сказала дівчина.

Я обдзвонив всіх кого знав і не знав. І яка відповідь? Ніхто не знає,  де він є . Це катастрофа. Що робити,  як знайти її? Я не знав, але просто сидіти, я не міг. Пройшло дві години, як ми Марічкою сиділи і обдзвонювали всіх, а толку нуль. І ще ця Марта втекла кудись, вона найкраща подруга.

Марта: я знайшла, — вигукнула дівчина вриваючись у мою вітальню, де ми сиділи з Марусею. Згадай гімно і ось воно!

Мія: що? 

Марта: адресу.

— це дуже добре.

Мія: Я вже думала, що ти сама поїхала до нього. 

Марта: як я мала поїхати без адреси? 

— оскільки вона в нас вже є. То пропоную, наступне. Ви обидві. Ключове слово «обидві» сидите тут і не рухаєтесь. А я їду. І не дай,  Бог я побачу вас там, —  попередив я подруг своєї фіктивної дівчини.

Я сів у  машину і поїхав. І сумнівався,  що вони мене послухають. Даю гарантію, що вони сіли в машину і їдуть за мною. Я подивився в дзеркало заднього виду і побачив машину Марусі. Я зупинився перегородив їм дорогу та вийшов з машини. З цими двома проблем не буде. 

— я вам, що говорив тридцять хвилин назад, — сказав я суворим тоном і кинув на цих двох свій злий погляд.

Мія: сидіти і нікуди не йти, —  тихо сказала дівчина. О. вони мене бояться.

— а ви що робите? 

Марта: їдемо. 

Мія: ми хіба схожі на тих дівчат, які просто будуть сидіти, — я сказав, що вони мене бояться? Тепер це не так. Їм взагалі нічого не страшно, здається.

— я нас вас сил правда немаю. Робіть, що хочете, але якщо вас спіймають, то рятуйтесь самі, - попередив їх я.

Мія: Нікітос тебе змусить, Михайле.

— ви можете сидіти і не рухатися? Хоча кого я питаю, — вони не будуть сидіти на місці це точно

Марта: ми здатні самі себе захистити.  Хтось дзвонить. Алло, Дем'яне.  Я тебе вб'ю. Якщо з ними щось станеться...  Збив гнида.