Частина 3

Міша:  ознайомся з договором і підпиши, — наказав хлопець суворим тоном. 

— будь простіше

Міша: Не зрозумів, - говорив хлопець досі цим тоном.

— забий. Я можу додати свої пункти?

Міша:  звісно.

— ти не торкнешся до мене,  коли я не дозволю.

Міша: Під словом " торкнешся",  що ти мала на увазі? 

— не поцілуєш і так далі.

Міша:  я не збоченець, — пробурмотів хлопець.

— а доведи, — сказала я.

Міша:  наступний пункт, - хлопець проігнорував моє прохання. 

— ти на кожне наше "фіктивне" побачення приноситимеш  мені льодяник у формі метелика 

Міша:  метелика? - він сказав з певною огидою 

— так. Вони прекрасні.

Міша:  ненавиджу їх. 

— ти нестерпний. Як можна ненавидіти,  ці милі створіння?

Міша:  дуже просто, Вероніко, - хлопець явно злився.

— ти матимеш повагу до моїх батьків та друзів.

Міша:  окей. І дуже важливий пункт договору про це немає ніхто дізнатися. 

— ніхто?

Міша:  так ніхто. Підписуй. - наказав хлопець. 

— скажу,  що ти дуже відрізняєшся від вчора.

Міша:  я мав бути милим, щоб ти не змінила свою думку.

— ідіот-футболіст. Я тебе ненавиджу,  пам'ятай це.  І м'яча ніколи не забуду.

Міша:  взаємно,  істеричка-журналіст.

— де мій лист?

Міша:  він в відпустці.

—  я хочу листа. 

Міша: Можу листочок з дерева тобі подати, — він що вирішив познущатися з мене?

—  завтра в нас вечеря з друзями. Ти повинен там  бути,  як мій «хлопець»

Міша:  добре.

   
                                                                        ***

— Чого ти став, як стовп? 

Міша:  вона мене зараз з'їсть, - сказав хлопець, коли побачив мою кішку. 

— ти серйозно? Це ж маленька кішка.

Міша:   це великий чорт в тілі янгола.

— Ти такий смішний, Михайле, - засміялася я. 

Люциферка: мяу

— диви, яка мила?  - я погладила кішку по голові.

Марта: Вероніка, дай своєму дияволі їсти. Цілий день вайкає, - дівчина кричала з кухні.

Міша: Бачиш диявол, ця кицька диявол, - стверджував містер футболіст.

Люциферка: мяяу, - подала звук кішка. 

— ходімо, Люциферка.

Міша: Серйозно, Люциферка?

Софія: так, як ти не знаєш.?  Ви ж пара.

Міша:  ось так, Софіє.  

— йдемо тебе чекає, ще одне знайомство

Міша:  ще одне?

Оксана: ага.

Міша:  з ким ?

— Софіє та Антоне,  ви дуже сильно хотіли познайомитися з Мудриком. Ось він.

Софі: значить, Мудрик — це ти, - сказала молодша сестра Лілі і Марійки.

Міша: так, це я.

Тоні: я Антон, це Софія.

Софі: ображатимеш Ніку, матимеш справу зі мною і Тоні зрозумів?

Міша: я зрозумів.

Тоні:  побачимо, як ти нас зрозумів.

Шапаренко: запрошуємо на диван, побитих від Софі та Тоні, - пожартував з певним тоном правди. Адже, Дмитро хоч і Антон його брат був побитий від дітлахів і так само Микола. 

Міша:  Що?

Дмитро: дізнаєшся потім.

Міша:  це хіба не твої діти? - запитав мій фіктивний хлопець у Дмитра. Він реально думав, що це їхні з Лілею діти. Цим дітям уже по 9 років, а Ліля з Дмитром навіть стільки не одружені. 

Дмитро: це мій брат. І сестра Марічки та Лілі. 

Софі: і значить ти футболіст, як зятьок Шапік, - сказала дівчинка.

Міша: Так. 

Тоні: ясно.  І  коли у вас весілля? - хлопчику було байдуже він говорив все напряму. Дмитро, який пив свою воду мало не виплюнула її на Лілю.

Дмитро: Антон! — крикнув хлопець до свого брата. 

Тоні: що,  Антон,  я вже 9 років,  Антон. Хоч раз б назвав мене Тоні.

Софі: він має рацію коли весілля? Нагадаю, що  одна вийшла заміж за незнайомця, інша знала його лише один місяць. А коли ви? 

Міша:  Вероніка не хоче одружуватися, — ну та все Вероніка, ну а як інакше. 

Тоні: це добре, хоч одна мудра з вас.

Софі: я хочу, щоб ви поцілувалися.

Ліля: Софіє! - але діти проігнорували дівчину.

 Тоні: о супер, Софі. Чудова ідея.

Софі: поцілуйтеся, - кричала дівчина.

Мія: Софія! 

Софі: що такого? 

Тоні: цілуй, цілуй, цілуй. Ви пара чи нє? Доведіть.

Він взяв своїми долонями моє обличчя і легко доторкнувся до моїх губ своїми. Хоч це був простий поцілунок, але мені хотілося більшого.