Частина 2

— і коли в нас весілля? — запитала я хлопця коли він підняв слухавку. 

Міша:  вибач, ти не так мала про це дізнатися

— а як? 

Міша:  давай ми зустрінемося і про все поговоримо.

— ти не боїшся, що я тебе захочу вбити? — цей варіант мені більше подобається ніж просто поговорити. 

Міша: Ні.

— тоді не бійся. Я прийду.  Адресу скинеш повідомленням, - я завершила виклик і одразу помітила здивовані погляди моїх подруг, — що? 

Мія: ти їдеш до нього?

— так.

Марта: надіюсь він буде живий і тобі не знадобиться адвокат.

— я не їду,  його вбивати. А дізнатися його наміри. Для чого він це робить. Мені просто цікаво. Але вбити його мені хочеться. 

Мія: цікаво їй.

Софія: тоді,  ти просто мушиш красиво одягнутися, - сказала дівчина радісно.

— Софійцю, я не їду його зваблювати. А просто поговорити. Все,  я іду одягатися.

Я пішла до себе в кімнату і одягла малиновий піджак чорний топ і малинові шорти. Взула малинові босоніжки і взяла сумочку.

— я виходжу. Якраз скинув адресу. 

Мія: колір настрою малиновий? 

— так. Я вирішила, що буду одягатися по колірній гамі. Кожен день.

Мія: це чудово.

Я взяла ключі від машини та будинку  з тумбочки і побігла. Коли я приїхала у кафе. То він вже сидів за столиком і чекав на мене. Потрібно взяти до уваги, що він пунктуальний, а і взагалі до чого це? 

— як настрій,  наречений? - привіталась я. Хотілося підтримати його гру. 

Міша: Ти вирішила мене по-підколювати?

— ні, що ти, — сказала я з посмішкою та радісно, — І розказуй. Що це за фігня відбувається? — тепер я перейшла на офіційний тон розмови. 

Міша:  нам потрібні фіктивні відносини.

— Нам? Ок. А якщо я їх не хочу? І для чого ти говориш журналістам таке? 

Міша:  це моя помилка так. Я мав спершу узгодити із тобою

— мав, але не зробив. 

Міша:  так. Я хочу тобі запропонувати.

— ні, — різко сказала я, бо я знала, чого він хотів.

Міша:  я не договорив. 

— моя відповідь ні. Я нізащо цього не зроблю. І так, мені байдуже, що подумають журналісти. Постраждає твоя репутація.

Міша:  в цій ситуації, я втрачу багато прихильників, я втрачу репутацію.  Ось тримай, — він подав мені листа

— що це? — розглядаючи листа у своїх руках. 

Міша:  лист. 

— кому? 

Міша: Тобі. Прочитаєш його коли ми підемо звідси і коли ти будеш на самоті. 

— це ти написав? 

Міша: Так. Ти будеш щось? Чай, кава, лате?

— лате. 

Міша:  далі тістечка якійсь торт, кексики? 

— зелений оксамитовий торт

Міша:  чудовий вибір.

Будинок 19:58

Мія: лист?  — запитала дівчина, коли я їм розповіла за те, що він написав мені листа. 

— ага

Софія: ти читала? — запитала подруга. 

— ні, — відповіла я спокійно. І тут подзвонили у двері.

Марта: хто це так? - Вона пішла відкривати двері.  І чула що це прийшла Ліля і говорила 

Ліля: Я не можу. Він їй лист вручає. А ви мені про це не говорите. Встидно.

Марта: Ми тільки, що самі дізналися, Лілюсику. І що ти тут робиш? 

Ліля:  чоловічок на тренуваннях, а мені скучно і я до вас приїхала. А моя сестра тут що робить? 

Мія: ми сьогодні тут працювали.

Ліля:  на дому?

Марта:  Так. В офісі світло відключили.

Софія: і весь зброд був тут, — буркнула дівчина. 

Мія: сама ти зброд. Коли ти тут завиваєш ми нічого не кажемо. А прийшла команда, то зброд. Добре, Ніколя, коли прочитаєш лист, подзвони. Я хочу знати,  що він там таке написав.  Я піду.

Маруся обнялася зі всіма на прощання і сіла в свою машину і поїхала. Нас в будинку жило п'ятеро. Я, Марта, Софія, але її часто не було тільки в останні дні виключення.  І Вікторія з Оксаною.

Марта: Софія ти посварилася з Артемом?

Софія: ні

Оксана: тоді чому ти тут?

Софія: я проводжу з вами час,  любі подруги. 

— яка ти добра. Що я не можу. 

Марта: давайте, всі на вихід,  хто живе тут  по кімнатах, а Булатова сідає в свою машину і їде до свого чоловіка додому. Тепер ви Вероніко, спокійно почитаєте листа.

— дуже вдячна, — я вмостилась на диванчику у вітальні. І відкрила лист і почала читати.

Вероніко, 
Я вирішив, що краще написати тобі листа, ніж говорити.  Розмови, тут  ні до чого. В нашій ситуації. Я щиро вибачаюсь, за те що заставив тебе пережити це сьогодні. Я не мав права таке говорити. Але коли сьогодні мене допитували журналісти, то я не втримався. Вибач, за це. За цю помилку. Якби біля них не стояла моя колишня дівчина, — колишня? Я бачила, що біля цих журналістів стояла якась дєвка. Я продовжила далі читати листа..