Аліно, кінчай думати, то не твоє

Віктор буде пам'ятати все життя кожну довгу-предовгу хвилину без Касі. В найменших подробицях. А в Олега залишилися лише сплески відчаю і безнадії у свідомості й пам’ять про нестерпне очікування.

Він ненавидів зміну планів. Все життя чітко розраховував свої дії й мав успіх. То інші мали підлаштовуватись, а не Олег. І коли Зелена Бандана повідомив Віктору, що або зараз, або буде пізно, бо люди замовника тепер в курсі, де заложниці, вітчим зірвався.

- Ти! То все через тебе! Її уже відправили Скорпіону, поки ти малював свої схеми.  Нас просто заманюють.

Віктор вглибині душі теж підозрював щось подібне. Але не збирався здаватись. Чоловік в бандані був зацікавлений може і менше, ніж Віктор. Але ж ризикував не менше. 

- Ви можете істерити тут. А я їду на місце зустрічі. 

І вітчим сів у машину, як автомат, у якого щось перегоріло     всередині, але він ще може рухатись. І мовчки слухав вказівки Віктора, насправді не розуміючи ні слова. Тільки сильніше стискав в руках теку з паперами.

І Кароліна з Касею пам’ятали зовсім різне.

Кася - розмову з типом у бандані.Хоча розмовою це назвати важко. Її не допитували, нею не цікавилися. 

Крім тої фрази в підсобці, де визнали попереднє знайомство і те, що уже нічого не можна з цим зробити.

Двоє чоловіків розпитували Аліну, та з ними сперечалася у своїй улюбленій манері. Потім вони відійшли й пошепки сперечалися між собою.

І Кася уже приготувалася до того, що її зараз придушать, бо вона нікому не цікава. І що це,можливо, краще, ніж те, що буде з Аліною. 

Вона уявляла, що буде з Віктором, коли знайдуть її труп. І одразу засунула цю картину в найдальшу і найтемнішу комірку свідомості. І зосередилася на тому, що використає будь-яку можливість для втечі.

Але викрадачі такої можливості не надали.

І не подумавши звільнити руки й ноги  дівчат від скотчу, вони вийшли надвір. Кася чула, як тричі скрипнув замок, потім все стихло. 

Час тягнувся нестерпно довго під нудні й одноманітні звинувачення Аліни.

Кася дізналася, що все через неї. І якби вона не поверталася, то нічого б і не сталося. І що Віктор - не її поля ягода.

В розпал десятого заходу Аліни, коли Кася уже перестала чути її голос і придумала, як звільнитись від скотчу, перетерши його об гострий край підвіконні, по кованій решітці на вікнах пробіг вузький промінь світла.

- Ну все! Приїхали! - заверещала Аліна. - Не хочу помирати.

І замовкла, побачивши, що чоловік в зеленій хустці на горлі прийшов один.

- Зараз луснеш від крику і помреш раніш ніж бос дозволить. - сказав Зелена Бандана, струшуючи сніг з плечей. - Мушу повідомити, що ваші справи передано іншій конторі. Вони будуть тут за голину-півтори. Я вахту здав. Розв’яжу вас, як велено. Щоб ручки-ніжки не повідпадали раніше, ніж треба. А сидіти з вами не збираюся. І проблем не хочу. Тільки спробуйте тікати. Можете виламати решітку. І побачите - попереду озеро з тонким льодом, провалитесь у воду і не дійдете до навіть до лісу. Потопати в холодній воді неприємно.  Сто п'ять разів подумайте і зрозумієте, що я правий. Тут принаймні тепло. І скоро прибудуть гарячі хлопці. До речі поліція вас не шукає. Ніхто туди не звертався. 

Так що надіятись, що хтось за вами приїде і врятує нема сенсу. Бо для цього треба знати, де ви.

Як думаєте, хто про це може знати? Та отож.

Під вереск Аліни він дістав з високого чобота гострого ножа.  Вправно розрізав скотч, забрав його з собою, коли пішов,  закривши двері на три обороти та вимкнувши десь там ззовні світло.

Тепер кімнату освітлював тільки повний місяць, що заглядав у вікно. Голина, і він переміститься. Стане зовсім темно.

Кася подумки й так, і сяк прокручувала сказане викрадачем. Вона відчувала, що то було важливе повідомлення, але що саме він хотів повідомити?

Під заполошні крики Аліни можна було здогадатись про одне - вона знає, чого боїться. І це означає, що треба тікати будь-що. Бо залишитись - ще гірше.

Вона підійшла до вікна і спробувала розхитати решітку. Та де там.

- Закрий нарешті рота і допоможи. Чи ти збираєшся сидіти тут і чекати гарячих хлопців?

- Її не розхитати. Він нарошне так сказав. Щоб ми надіялись і витрачали час на це.

- А на що ж нам витрачати час? На дурні звинувачення в тому, що у тебе завжди забирають те, що тобі подобається? 

- Сама ти дурна. Вони забирають. Ще батьки забирали всі гроші, які вдалося роздобути. Не цікавилися мною. Всі від мене хочуть тільки одного. І у всіх є батьки, а в мене нема навіть людини, яка любитиме.

Кася ще раз смикнула за решітку і відійшла від вікна. Що ж. Можна і поговорити. Поки ця дівка не кричить, в голові проявиться щось. Щось, що не може поки що пробитися крізь паніку.

- Ти, Аліно,  сама себе не слухаєш. Все життя шукаєш батьків, щоб вони про тебе дбали. Бо в дитинстві цього не було. От до тебе і притягує старших чоловіків, які можуть подбати про тебе. А ти - вічна дитина. Не здатна сама дбати про когось, навіть про себе. Можеш скільки завгодно дивитись на молодих хлопців. Навіть якщо дивом хтось із них тобі дістанеться, ти все одно шукатимеш когось старшого і турботливого.

- Мені ще твоїх повчань не вистачало - визвірилася Аліна. Але раптом зрозуміла, що саме так воно і було завжди. От і зараз вона бореться за Віктора, але не відпускає Олега.

- Придивись до Олега. - наче почула її думки Кася. - Він завжди використовує людей. А про тебе піклується. Скористайся головою, поки її тобі не відкрутили.  Може то він твоя доля.

- Ач яка! - Аліна моментально перейшла до нападу. - Тобі принців і дипломатів. Молодих , з гарним тілом і власними зубами, а мені огризки? Та хто ти така, чого це тобі все краще, а не мені? Я молодше, я красивіше…

- Та як хочеш. - Кася нарешті впіймала неслухняну думку, яка намагалася втекти, бо тут страшно. - Я власне з тобою говорю, щоб не розучитись. Бо тут більше нема з ким. Але все одно подумай. Поки є чим. То просто тебе хтось надурив, що любити можна тільки молодих і спортивних.  А насправді подібне шукає подібного.Ти ж їх якось знаходиш сама, папіків своїх. Перша. А не вони тебе.