Омлетик та інші помилки Аліни

Звісно Віктор не знав про те, що хтось з підручних Скорпіона уже бачив Аліну. І вважав, що варто зачинити її в місії, і білява бестія не спричинить більше проблем.

Бо у неї ж серйозний роман з Олегом. Ну не може ж вона не бачити, що це чудовий шанс. Не бідний чоловік, який нічого для неї не пошкодує. Хіба вона ризикуватиме і чіплятиметься до якогось там помічника посла, який явно не має наміру витратити на неї зайвої хвилини. Олегові ж можуть донести. І він розірве зв’язок, знайде іншу, як він це робив скільки Віктор його знає.

Те, що він помилився, Віктор зрозумів одразу, як тільки Аліна впливла в кабінет для інструктажу, вправно похитуючи стегнами й сережками у вухах. Її явно не бентежила присутність секретаря. Вона зробила щось на кшталт кніксену. Очевидно вважаючи, що це аристократично. Або дипломатично. Але скоріш за все - що Віктор оцінить, як вдало вона привідкрила третину бюста. А щоб він точно знав, куди треба дивитись, дівчина опустила між грудьми масивний ланцюжок.

Віктор стримався тільки тому, що був добрий слідчий. Інакше просто відправив би цю дурепу за синім халатом прибиральниці. Бо Кася працювала поруч. І могла би знову розсердитись. 

- Чи пройшли ви інструктаж на робочому місці, Кароліно? - стримано звернувся він до неї.

-Так, я прийняла списком інвентар і…

- Ви все добре запам'ятали з ваших нинішніх обов’язків?

- Так. - зраділа Кароліна, ніби відмінниця, якій дали нарешті змогу показати, як добре вона все вивчила. - Я маю приходити завчасно і не чека…

- Пане секретар, це ж ви проводили інструктаж? - саркастично посміхнувся Віктор, намагаючись не дивитися на те, як Аліна повернулася в профіль і накручує на палець білявий локон.

- Так. - секретар опустив очі. Він прекрасно зрозумів, на що натякає начальство. А от Аліна, схоже - ні.

- І ви перевірили, як нова співробітниця засвоїла всі пункти? І підписали?

- Так. - розвів руками секретар, бо що ж тут скажеш.

- І ви підписали, Кароліно?

- Так, я підписала і уже стала до роботи, я …   

- Тобто ви свідомо порушили інструкцію. Адже там є пункт про дрескод. І що мені тепер з вами робити?

- Я нічого не порушила. У мене в підсобці є білий фартух і волосся зібране в пучок. І лак нейтрального відтінку.

Насправді Кароліна і хотіла вдягти фартук, що нагадував про цікаву рольові гру.  Але він затуляв викот сукні.  І тому був безжально залишений в підсобці.

- Ваше робоче місце - то не комірчина біля буфету. А все приміщення місії. - спокійно нагадав Віктор. - Що ж. Один день з двох тижнів я вам не зараховую. Якщо сьогодні ще щось порушите, відмінусую два. Як тільки кількість порушень дорівнюватиме чотирнадцяти, ви втратите можливість тут працювати. На жаль. - останнє він додав, бо зрозумів, що виходить з образу. І що все одно випускати цю дівчину за межі місії поки що не можна.

- Я все зрозуміла. - опустила очі Аліна. - Це не повториться.

- От і чудово. Бо я хотів вас спитати зовсім про інше Як ваша алергія? Не заважає? У нас є металеві столові прибори. Як вам з ними працюється? 

Аліна зраділа, що тема дрескоду зійшла нанівець і полегшено заторохтіла про те, що працює в рукавичках, згідно з інструкцією. А спершу зопалу взялася за супницю і пансекретар вимушений був шукати ліки в її сумочці. Бо шкіра    одразу почервоніла. І що раз вона вже тут, то чи не треба продемонструвати всі вміння й навички, щоб ніхто не сумнівався в її здібностях. 

- Всі не треба. - сухо сказав Віктор, помітивши двозначну усмішку секретая. - А от як ви сервіруєте і готуєте каву - покажіть панові секретарю. Він вам вкаже на помилки й підкаже, як краще.

- А… - такої підступності від свого кумира Аліна не чекала. 

Віктор, впевнившись, що масивні прикраси й справді золоті, бо про алергію Аліна не брехала, чудувався, як швидко ця краля розкрутила скупого вітчимана на коштовності. 

- Чудово. А тепер останнє, сподіваюсь, зауваження. Ви забулі і те, що носити помітні прикраси на роботі вам не можна також. Тому зніміть їх.

- А вони не пропадуть? - в паніці запитала Аліна.

- Поки що тут нічого не пропадало. Але виможете їх покласти в сейф. А в робочий час.будь ласка, без них. 

- А якщо буде прийом? - секретар аж пирхнув, так смішно і благально прозвучало її питання.                    

- На ваше і моє щастя ці два тижні у нас без офіційних прийомів. А скільки їх у вашому розкладі, я не знаю. - безжально пожартував він. - Жарти  жартами,але гості можуть з’являтися й неочікувано. І все, що їм буде подано,нехай то проста кава, має бути бездоганне.

- У мене є досвід - Кароліна почула знайоме слово і поспішила закріпити успіх.   Я працювала у кав’ярні. А від сиротинця мене направили вчитися на кондитера. Я вмію багато чого. - і вона багатозначно облизала губи рожевим язичком.

Віктор відмітив, що дівчина вміло виділила голосом фразу про сиротинець, а не про кондитера. 

- Природжена маніпуляторка. - автоматично зауважив він. От тільки поводиться, наче дешева повія. Хоч би й вправду ніхто не завітав. Бо потім сорому не оберешся.

Тим часом білявка прикусила нижню губу бездоганно вибіленими зубками й подивилася великими ляльковими очима так, наче Віктору має стати соромно за те, що така мила і невинна дівчинка поневірялася в дитинстві. 

А він же добрий слідчий. - нагадав собі Віктор. 

Що ж. До праці. Пане секретар, ви все чули? Доповісте мені, як успіхи нової працівниці. - сухо розпорядився Віктор і полегшено відкинувся на спинку крісла.

- Тоді я вже піду? - всім своїм виглядом Аліна натякала, що залишиться і буде слухняна,якщо Віктор, її принц, хоч поглядом натякне.

Але навіть доброта доброго поліціянта має межі.

- Побачимося за обідом. Я їм усе, а от є співробітники з особливими вимогами до харчування - у вас десь має бути список.

До Аліни нарешті дійшло, що вона трохи поспішила радіти. Але ця дівчина була не з тих, хто зупиняється перед перешкодами.