Хто буде добрий, а хто злий поліціянт?

- У тебе вже є план? - спитала Кася, зручніше вмощуючись, щоб дивитись уже не у вікно, а на Віктора. Сон з неї як рукою зняло. - А то я уже хотіла зачинити твого вітчима і не випускати, поки не згодиться передати винахід державі. Щоб зірвати продаж патенту. Тоді б Макар з партнером не отримали те замовлення. І мали б купу величезні проблеми. А ти краще придумав - продати їм покриття, яке не працює.

Віктор кивнув.

 - План не план, а дещо надумав. Натисну на вітчима тим, що він продає недружній державі технологію подвійного призначення. Скажу, що це державна зрада. І змушу продати не сам патент, а неправильну формулу того покриття. 

- Це було б найкраще. - згодилася Кася.-  Щоб він сказав, що переробив формулу, бо та була неправильна. От все й обсипалося. Правдиво сприймається. 

- Та непогано б. Тільки він може спертися рогом. Він же сховався. Ніхто не знає, де він.

- Зате Кароліну вони шукають тут. - жваво заперечила Кася. - І якщо знайдуть, вона їм видасть того Олежика з усіма потрухами.

- От і треба, щоб її не знайшли. Тому тепер нехай носа не висовують з місії. Скажеш їй, що вона в розстрільному  списку після того, як подруга кинула їй фото. 

- Сам кажи. Мене тіпає, коли її бачу, Вікторе.

- Ти… Ти потім скажеш, що .. - Віктор відчув, що все буде не так просто, як здавалося. - Ми не в ляльки граємо, Касю. Або повна довіра й праця на результат. Або одразу давай ми передамо відомості послу і забудемо про все, що було. Врешті є фахівці для таких справ. Бо в нас тут виходить конфлікт інтересів. А якщо все в силі, Кась, то ти будеш з нею спілкуватися. 

Кася похмуро кивнула. 

- З мене вистачило цих днів, коли я не знав, що з тобто і де ти, а вона перестрівала за кожним поворотом коридору. Вона ж не припинить.  Тобі це сподобається? Слова з нею більше не скажу. - категорично відрізав Віктор. - Поселиш її ти, і спілкуватимешся ти. То твоя ідея. Я може уже посивів. А від стресу взагалі лисіють. Буде у тебе лисий чоловік. Всі з тебе сміятимуться.

- Зупини. - раптом звеліла Кася.

- Що, вийдеш і підеш пішки на знак протесту?

- Ні, я подивлюся, чи у тебе з'явилася хоч одна сива волосина, брехун нещасний. Будеш тут мені розказувати, що переживав. - Настрій Касі знову змінився. І довелося насправді зупинятись, щоб вона на ходу не відстібала ремінь безпеки. От зараз не знайде сивини, і що буде?

На щастя Кася знайшла кілька сивих волосин, про які Віктор і не здогадувався. І все, що знайшла, безжально висмикнула. На протести Віктора відповіла, що з дідами вона вже наспілкувалася по саме не хочу.  І якийсь час не хоче бачити ніякої сивини. 

Віктор майже заснув, коли вона перебирала його волосся і була знову близько. 

- Ану, прокидайся. Так ми нікуди не доїдемо. - сказала Кася сонно.

- Ну і не треба. Замерзнемо тут,  будеш знати, як тікати й нічого не казати. 

- А тікати й щось казати можна, пане помічник посла?

- Не можна. І кидати заяви не можна теж.

- О, ти бачив. - Кася вже і забула про ту заяву.

- Угу. 

- І не подумав, що я уже вдома?

- Я перевірив. Я все перевіряю, щоб ти знала. 

- Акуратний мій. - Кася крадькома скосила очі на руку, де не було обручки, і сховала її за спину.

- Твоя обручка у мене з собою. Але це було жорстоко. Ти ж розумієш про що я. Давай ти її знову носитимеш?

Кася мовчки простягла руку, і через мить була знову окільцьована.

- От бачиш, наскільки краще? Треба було ж тобі...

- Я все розумію. - відвернулася до вікна Кася. - Не смій зі мною говорити, наче з недорозвиненою.

-Ти дорозвинена, Касю. Просто злопам’ятна. Ми помирилися. І більше не треба до цього повертатись.

- Захочу і повернуся. Їдь давай. Мені уже не терпиться влаштувати тій Снігурці допит з третім ступенем залякування. Щоб все розказала. І як у неї опинився той зразок. І чого це їй шлють фото, якщо вона вважається загиблою.

- Мені навіть шкода її стало. - сказав Віктор без усякого жалю в голосі.

- Поговори мені. А то і тобі таке буде.

- Ти зараз сміятимешся. У мене пропозиція.

- Руки й серця? 

- Но-но-но. Ту пропозицію ти вже прийняла. І в нас була репетиція медового місяця. Я про інше. Пропоную удати, що ми не помирилися.

- Тобто що ти, грізний мачо, знайшов мене в кублі розпусти й за волосся притяг в печеру?

- Щось таке. Ти буцімто все ще тут працюєш, але ми посварилися.   

- Чур, я тоді буду поганий поліціянт, а ти хороший. 

- Щоб ти її придушила, коли вона знову липнутиме?

- Не смій критикувати мій план. І ще у нас має постійно горіти світло. Я стала боятися темряви.

- Це як в тюрмі? Що за фантазії?

- Страшне кіно бачила. І про добрих і злих поліцаїв теж. - зробила Кася постріл на випередження. Хоча про тюрму і світло почула недавно від молодшого партнера Скорпіона.

- Як скажеш. - примирливо сказав Віктор і непомітно помилувався її обручкою. - Поїхали потихеньку. Дивись, який краєвид. Сфотаємся на пам’ять, мала?

Отак вони їхали, затримуючись навіть для того, щоб подивитись на засніжений ліс і зробити селфі. Все було вирішено. І ці останні години, коли вони тільки вдвох, хотілося розтягти надовше. Тому й дістались до посольства уже ранком.

І були невимовно здивовані, побачивши в холі Кароліну, Олега і розгубленого секретаря місії. 

Кася одразу зробила зле лице, сухо кивнула присутнім і пройшла до себе. Не оглядаючись на Аліну, що намагалася поглядом як не вбити, то пропалити дірку в спині суперниці.

А Віктору довелося розбиратися з тим, що роблять сторонні в холі.

Аліну тримав за руку Олег. А біля її ніг стояв величенький гарно напханий рюкзак на коліщатах. Такий бабуся Віктора назвала б кравчучкою. А тепер це був модний девайс для подорожей.

На пальці білявки виблискував новенький перстень. Такий же великий, як і той, що Віктор викинув у вікно машини, коли зміг зламати кусачками. Але на цей  раз не облізлий. З вух звисали масивні сережки. А шийку обвивав потрійний ланцюжок.Ні ланцюг, бо теж не відрізнявся ні витонченістю, ні малими розмірами.