І ти з таким павуком уклала угоду, Касю?

Кася поклала руки на плечі Віктору. Не відштовхуючи, але й не дозволяючи себе обійняти. І сказала те, що зовсім не хотіла переводити в слова. А  хотіла забути, але не могла.

- Як ти ніс її на руках. От що я бачила. Наче в дурному ванільному кіно. А вона обіймала тебе за шию. От що! І вона постійно треться об тебе, і вона молодша за мене, і…

- Вона удала, ніби вивихнула або зламала ногу. - крізь зуби процідив Віктор.- Якщо ти бачила, як я її ніс у медпункт, то бачила і те, що було до того.

- Ні. Не бачила. - сухо відповіла Кася, яка зрозуміла, що знову щось вигадала й опустилася до примітивних ревнощів. І що соромно їй не від цього, а від того, що Вік це почув.

- Ну от ми приїдемо, і я покажу тобі запис з камер. -Віктор удав. що не помічає, як вона почервоніла. -  Ми завжди були чесні, Касю. Чого на цей раз ти не сказала, що тобі щось не подобається?

- Я сказала. Навіть написала. Мені не подобається та дівчина. Ну тобто не подобається, як вона треться коло тебе, а ти не реагуєш. 

- Вона більше не тертиметься. Я відмовив її у дипломатичному захисті. Бо для нього немає підстав, Касю. Цього досить, щоб ти мені вибачила і не переймалася?

- Не досить, Вікторе. Бо тепер все одно доведеться дати прихисток цій лахудрі.

- Це ще чого?

 Віктор був ошелешений.

- Їй є на що жити. Її ніхто не переслідує. Їй нічого не загрожує. А що вона від когось втекла через засніжений ліс - то лише її слова,як я одразу і казав тобі. Її ніхто не шукає. Вона просто авантюристка. А може золотошукачка.

- Вік, не просто. Вона колишня коханка того типа, що купив тут фабрику. І він її розшукує. Через той перстень, що ми з неї знімали.

- Касю, ти може перебільшуєш від переживань? То була дешева імітація,  всі позолота облізла. Нащо б  він комусь здався.

- То був пробний екземпляр. Покритий тим секретним сплавом, що її колишній покровитель наміряється випускати під виглядом побутової фарби. Перстень був з бракованої партії. І Кароліна тепер підозрюється в тому, що або знає про цю оборудку, або й сама щось підлаштувала.

- Дурня якась, Касю, вибач мені. Про це всі знають. Ну що іграшки й сувеніри були з браком. Посол навіть доручив секретареві послати скаргу на фабрику-виробника…

- Там уже і відшкодування зробили. Ти не в темі, Вік. То твій вітчим щось оборонне винайшов. А його підставили ті, що виготовляли зразки для презентацій. Аліна бачила ...

- Не так швидко. Я не бачу зв’язку, Касю. - занервував Віктор.

- Покупець фабрики, той тип, що найняв мене демонструвати коштовності, підозрює Аліну в тому, що вона підмінила зразок і втекла. Тобто що ця дівчина - диверсантка. І розшукує її, щоб допитати. Ти не уявляєш його методи.

Віктор  доторкнувся пальцем до подряпини на щоці Касі. Вона не відсторонилася, тільки опустила очі.

- Ти просто уявляєш, чи тебе допитували? - спитав він обережно, з усіх сил стримуючись, щоб не говорити командним тоном.

- Уявляю. З тої компанії одна дівчина зникла. От просто тільки що була, а потім ніхто не згадує про неї, наче її тут ніколи не було. Її було покарано тільки за те, що намагалася похвалитись селфі. І всі її приятельки мало свідомість не втрачали, коли я їх питала,де Марі. Полотніли від жаху й удавали, що не чують питання. 

- Але тебе не допитували?

- Ні. Я їх не цікавила. Там були всі свої, крім мене. Ми майже не спілкувалися, і я не порушувала умов контракту. - надто швидко відповіла Кася.

Віктор удав, що повірив. Вона все одно не скаже нічого, якщо сама не захоче. Він зараз більше, ніж показував це Касі, переймався через те, що не відкрив офіційне розслідування випадку на дорозі.

- Тоді добре. І все ж до чого тут Аліна?

- А вона наша громадянка, як і твій вітчим. І тобі доведеться їх прихистити в місії. Бо загроза, як я виявила, неілюзорна.

- Касю, я боюсь навіть питати, як саме ти це виявила.

- А ти не бійся. Ти ж сам хочеш, щоб тобі про все розказували. Так от слухай. Мене легально найняли через агенство. Як аніматорку. Треба було демонструвати ювелірні прикраси на сусідньому курорті. В контракті написано - рекламна акція. Саме це я і робила. Поруч із замовником. Якщо ти можеш запідозрити дідуся в тому, що він без віагри може хоча б нормально сходити в туалет, то це буде йому великий комплімент.

- А з віагрррою? -  прогарчав Віктор.

- З віагрою може. - з викликом відповіла Кася. - Ну я так думаю. Хоча точно знати не можу. У контракті нічого, крім показу коштовностей на прийомах, не було. Ти мене за кого маєш, Вікторе? Хто тільки що ображався на підозри через молоду привабливу блондинку? А тепер ревнуєш до старого некрасивого діда?

- На фото він не такий вже дід. - сухо заперечив Віктор. 

- Фооото? - вражено потягла Кася. - Які фото, звідки? Там одна намагалася поселфитись, і був скандал. У нас навіть забрали телефони й тримали в сейфі. Звідки у тебе фото?  

- Не повіриш. Кароліна похвалилася. Хотіла довести, що ти розпусна і продажна. - Віктор посміхнувся, щоб показати, наскільки це абсурдне припущення. - І спасибі їй до речі. Я одразу зрозумів, де ти.  А до того мало не збожеволів. І твій батько теж хвилюється до речі.

- Уже не хвилюється. Я йому подзвонила з посольства і сказала, що зі мною все в порядку. Але тобі я подзвонила першому. Одразу, як телефон зарядився. Цінуй це. Щоправда, тепер мені треба новий телефон. Той тип його розтоптав, уявляєш?

- Я б того  гада сам розтоптав, якби ти мене не відмовила. А щодо селфі, уявляю, як через це номер або пошта Кароліни одразу висвітилися. І тепер  той твій дід знає, що вона врятувалася. Він тебе точно не ображав?

- Він - ні. Ми з ним, тільки не перебивай, домовилися по співпрацю. Про те, що я шукатиму винахідника, який зник після того, як розіслав браковані зразки. І ще він шукає Кароліну. Ти правий, вони явно бачили, що ця дурепа відкрила пошту. І якщо хтось з тих, кого він сюди послав шукати твого вітчима, її знає і впізнає… сам розумієш. Він, як павук. Може довго вичікувати,але коли спіймає когось, уже не випустить живим.