Хто знає, чи заспокоївся б Віктор, якби знав, що зараз Кася не мерзне, не голодує і дуже пристойно проводить час у вищому товаристві?

На дзвінки Кася не відповідала.

А від неї був один пропущений. 

От халепа!

Він пробігся всіма їх улюбленими маршрутами для прогулянок. Зазирнув у два цілодобових бари, що працювали на свята. 

Місто спало, прикрашене різдвяною ілюмінацією. 

Не сезон. Це влітку тут всю ніч веселощі й розваги. А зараз місцеві відсвяткували, діти сплять, а святий Миколай уже розклав подарунки для всіх. Бо всі тут чемні - діти й дорослі.         

І тепер цей Миколай, мабуть, теж спить. Замість того, щоб підказати, де зараз Кася.

Хоча, що за паніка? Вона ж явно уже повернулася , поки він тут бігає. Просто образилася, що не одразу відповів на дзвінок, от і вимкнула телефон.

Віктор побіг назад, бо поки він не поруч, його примхлива кохана буде сердитись все більше. І може справді замовити квитка додому.

Віктор з дитинства був спортивним і тренованим. Тож зовсім не захекався після біганини. його дихання було рівне, коли він забіг на другий поверх місії й зупинився посеред їхньої квартирки. 

І тільки тоді збилося з ритму, коли до свідомості достукалося те, в що до останнього не вірилося.

- Вона поїхала в чому стояла з кимось зі знайомих. А може навіть тісно знайомих - скреготнув він зубами. 

Віктор набрав номер батька Касі й тут же скинув. Старий не відрізнявся залізним здоров'ям. Будити його серед ночі, щоб попередити про прибуття дочки та попросити з нею з‘єднати, коли вона прибуде, не було сенсу.

Якщо Кася скористувалась чиєюсь машиною, то буде в Києві                                                                                                                                                                                                          не раніше, ніж через добу. А він, як на зло, не може кинути місію на секретаря або просто зачинивши її й наклеївши на вході записку, що місія не працює з технічних причин.

Він подзвонить зранку і про все домовиться. У них далеко не ідеальні стосунки з батьком Касі. Той звісно вважає, що Віктор недостойний його принцеси.

Але і ніхто інший не достойний.

Вони поговорять як чоловік з чоловіком. І батько  вплине на Касю. Вони дуже прив’язані одне до одного.  Посол скоро повернеться, все налагодиться. Не може отак порватись зв’язок двох людей, що разом все життя.

Кася запальна, вона швидко виходить з себе, але так само швидко заспокоюється. Її гнів виливається бурхливо, але вона не злопам’ятна. І звісно найкраще було б дати їй час усвідомити, що акторство - то не її. Але воно як раз її. 

І якщо… 

Її кар'єра буде стрімкою і яскравою. А там повно акторів. 

Тому так чи інак довго не можна бути бездіяльним. Три дні, максимум тиждень. І то багато. 

І година багато. 

Вони уже рік не розлучалися, тому кожна хвилина - то було багато. Особливо коли знаєш, що твоя дівчина страждає. А що Кася страждає, Віктор знав точно. Такий характер - кожна дрібниця викликає бурю. Має значення кожен погляд, кожна інтонація. І кожну хвилину, поки вони не разом, Кася буде нещасна. Вона заспокоїться, тільки коли його побачить. 

Тоді вона може сваритиметься. Але заспокоїться. А поки вона не знає, що він не згодний і не треба йому ніякого особистого щастя ні з ким, крім неї.

Віктор просидів в кріслі до ранку, тримаючи в руках нічну сорочку дружини, а зі сходом сонця акуратно згорнув її й поклав у кошик для білизни біля пральної машини. 

В місії всю було так тихо, наче він тут один. І один у всьому світі. А десь далеко, теж зовсім одна, не спить Кася. 

Але насправді на другому поверсі відбулося друге побачення Олега з Аліною. Майже ділове. Олег пояснював Аліні, що покидати місію не треба. Тому що її домовленість з посломв силі. Не може заступник її скасувати. І нехай не хвилюється. Він нікому не дасть її образити. А коли його патент нарешті викуплять, то Аліна житиме як королева. 

Аліна розквітала ла очах. І під ранок Олег не втримався. Він показав їй простувату картонну коробку. Але коли відкрив хх, Аліна пополотніла. Там лежав брат-близнюк фатального гарнітуру.

-Це зразок. Хочеш   такий подарунок в золоті на весілля, мій ангеле? - спитав Олег, і його безбарвні очі в цей момент світилися передчуттям щастя й нічим не нагадували ті, наче в снулої риби, якими він дивився на все і всіх, крім Аліни.

Дівчина пополотніла, але вчасно згадала, що це не скорпіон. А просто лох, який ладний на неї витрачатися. 

-Приміряй, сонце. Чи тобі сподобається.

-Мені сподобається. - завірила його Аліна. І вирішила приміряти, щоб не збивати ентузіазм коханця.

Яке ж було її здивування, коли вуха і шкіру не запекло. 

О-о. Аліна в таких випадках метикувала дуже швидко.. І склала один і один миттєво. 

Виходить, Олегу разом із зразками видали справжню прикрасу, яку приготував їй Скорпіон. А тому відправили експериментальний зразок якогось наукового покриття.

У дівчини мало серце не стало від ненависті до цього лисуватого добродія, що розчулено дивися на неї.

Тож Скорпіон не збирався знущатись. Він просто помилився.

І тепер нічого не зробиш. Бо вона все одно знає дві його страшні таємниці. І не була під контролем кілька днів. Тобто все одно смертниця. Але тепер -  смертниця з унікальним гарнітуром зі щирого золота. Про що цей лопух не здогадується.

Ю-ху!

-Олежику. Мені дуже подобається. От просто неймовірно. Я згодна на такий подарунок в золоті. А цей носитиму зараз.Він мене наче зігріває. В ньому відчувається твоя пристрасть, мій тигре! -        прошепотіла вона млосно.

І навіть якби Олег щось заперечив, більше він би тих прикрас не побачив.

Але звісно він і не думав заперечувати.

Навіть якби Віктор знав, що відбулося, навряд би його це схвилювало. Хоча воно було прямо пов’язане зі зникненням Касі й стало б ключем до розгадки багатьох наступних подій.

Його не хвилювало нічого, крім сварки з коханою.