Жахливість зради для неї не затьмарить той скучний факт, що ніякої зради не відбулося і не відбудеться

- Віктореее, добрий рааанок. - на всю кімнату пролунав напівдитячий, напівляльковий голос Аліни. - Я не спала всю ніч. Ми маємо зустрітися, я хочу висловити вам всю подяяяку за порятунок, яку до вас відчуваааю. 

Тільки глухий не почув би обіцянки всього й одразу в її голосі. Віктор не був глухий. І Кася теж не була.

І вперше за цей рік не поцілувала коханого, як тільки прокинулася. А слідом   за цим прийшло нове повідомлення. 

Посол з високим тиском після стресу має пройти обстеження й лікування. І тому відбуває у відпустку трохи раніше запланованого і пробуде вдома трохи довше, ніж планував. Місія тепер залишається на Віктора. Різдво пройшло. У всіх канікули й відпустки. Нічого нового не намічено до кінця року. То просто формальність, що за все тепер відповідає Віктор.

Бо нічого важливого все одно не може статися, бо Різдво ж. Всі святкують.

Як пізніше виявилось, посол дуже помилився.

А Кася безпомилково вгадала, що тепер Аліна не вилізе з приймальні посла. Бо прийом вестиме Віктор.

І після цих двох повідомлень вона наче відгородилася від коханого прозорою, але непробивною стіною мовчання.                                                                                       

Віктор намагався показати, що готовий миритися.

Кася намагалася показати, що вони не сварилися. Виходило так собі.

- Чого ти хочеш, Касю? - питав її Віктор, взявши за руки й ніжно цілуючи вперто стиснуті губи. Він ясно зрозумів, що треба якнайскоріше миритися.                                        

- Я хочу більше логіки, Вікторе. - відповідала Кася наче сама собі. - Більше відповідності обіцянкам. Щоб не був, як напис на пляшці - сухе вино - а воно насправді ж мокре, чи не так?

- Ти про що, кохана?

Віктору уже пів години, як треба було йти, щоб отримати останні інструкції від начальства. Але він терпляче чекав, що скаже Кася. 

- Життя дипломата - то низка безбарвних днів, коли нічого не трапляється. А не передній край боротьби за щось там, про що говорив посол. - казала Кася, вперто обходячи тему про вчорашній випадок. - ваше кастове лицемірство у мене он де. -вона показала на свою шию, і Віктор миттєво поцілував її туди. 

Раніше вона одразу замовкала і тільки мружилась. Шкіра на шиї у неї була дуже чутлива і миттєво відзивалася на ласку. Але зараз все було навпаки. Вона заговорила прямо і по суті.

- Якщо ти зустрінешся з тою дівчиною десь не випадково в коридорі, коли просто йдеш повз, вважай це своєю заявою на розлучення. 

- Тобі треба привід Касю? - гостро спитав Віктор, вражений тим, як вона легко про це говорить. - Не шукай його. Ти не прикута тут ланцюгами. Я дуже сумуватиму за тобою. Ти не уявляєш, як сумуватиму. Але це твій вибір.

- Тобто ти зустрінешся з нею, щоб вона тобі подяяяякувала за всеее? - передражнила Кася манірний голосок Аліни. - І ти приймеш її подяку?

- Тобто я тепер маю зустрічатися з усіма замість посла, Касю. То моя робота. Яку я не люблю, як ти сама знаєш. Але я не можу зараз хряпнути дверима і піти, все покинувши. Ти може начиталася книжок про дипломатів-шпигунів під прикриттям і бачила шифрувальний пристрій у посла. Але насправді дипломати - то не…

- Тобто ти з нею зустрінешся. - переклала з дипломатичної на зрозумілу їй мову Кася.

- Так Касю, я з нею зустрінуся. В кабінеті. Якщо бажаєш - при тобі. Бо ти мені не довіряєш. Це ж, мабуть, мені, а не тобі роздають компліменти, повні двозначностей, тутешні чоловіки.  І то я фліртую з ними, а не ти. То я не гідний довіри?

- Тобто не гідна довіри я. - переклала Кася. - Добре. Як скажеш. Все. я звільняюся. І збираю речі. Проведу свята з батьком. Він давно каже...

- Ти повинна відпрацювати два тижні. Тобто на свята не встигнеш. І ще треба діждатися заміни. - спокійно відповів Віктор, відчуваючи себе в кошмарному сні.

- Не треба, Вікторе. Наймеш твою Снігурку. Поки приїде заміна. Я пішла писати заяву.

Віктор намагався проковтнути щось колюче і болюче, що стискало горло ще з вечора і не хотіло  проковтуватись, не давало сказати ні слова.

Він все знав про подружні кризи, бо був перший на потоці з психології. Тільки не знав, що це так боляче.

І ще він знав, що не треба бігти за Касею і виправдуватися. Тому що вона від цього ще більше розсердиться. І краще почекати, поки вона напише заяву, тоді уже сама подумає, чи воно їй треба. А може ще і не напише. Вона ж не може не розуміти, що роздула з мухи слона.

Чи може? 

Жахливість зради для неї не затьмарить той скучний факт, що ніякої зради не відбулося і не відбудеться.

От так буває, що всі хочуть, як краще, а виходить, як завжди.

До півночі сьогодні має бути ще одне оновлення. Чекаю на ваші коментарі ❤️