Аліна робить перший хід

В цей момент винахідник Олег підіймав бокал місцевого червоного вина на честь знайомства. Він  дивився на біляву дівчину, що сиділа навпроти в новісінькій відкритій сукні, яку сама вибрала, а він оплатив. Незнайоме відчуття торкнулося його серця. Виявляється, що іноді дарувати приємніше, ніж одержувати подарунки!

Олег зрозумів - доля нарешті показала йому омріяний ідеал. Це дитинне, невинне створіння потребувало його захисту. Дівчинка кимось жорстоко  ображена і має настільки велику проблему, що навіть змушена звертатися в дипмісію. Що це, як не вказівка з небес - зустріч двох сердець, що постраждали від жорстокості цього світу?

Винахідник поліз у кишеню за носовичком, щоб витерти крихту, яка прилипла до губів Аліни, і  намацав там коробочку, про яку зовсім забув. То ж один зі зразків, який він не зміг відправити замовнику, бо не знайшов адреси. В картонній непоказній коробці лежало справжнє диво - гарнітур за мотивами скіфських прикрас. Він був так майстерно покритий запатентованим сплавом, що мав вигляд справжнього. Ну тоді,коли Олег забирав замовлення з фабрики. Але зараз, напевно, то сірі свинцеві заготовки і золотий пил. Винахідник зовсім забув про цей зразок. Треба буде викинути коробку, та не при дівчині ж.

Олег згадав , як заманливо блищала прикраса навіть на простому картоні. І поклявся, що коли вся ця маячня скінчиться і йому нарешті заплатять за патент, то перше, що він зробить - замовить для Аліни   цей варіант в золоті. 

Отоді він всім покаже. Думали, що зробили йому гірше тим розлученням? Ха! Тепер всі побачать його з молодою прекрасною нареченою, справжнім янголом, не те що та стара мегера! Він нарешті отримає визнання і стільки грошей, що за три життя не витратиш.

Ще не пізно почати все спочатку. Він ще ого-го. 

Ой. Серце Олега пропустило удар, а потім почало танцювати в шаленому ритмі. Бо Аліна глянула на нього своїм особливим поглядом, що обіцяв неймовірне. Вона, що, до нього посміхається?

- Ви тут з якогось важливого питання? - спитала Аліна, як могла б спитати маленька дівчинка тата про те, чи він приніс обіцяну ляльку. -  Одразу відчувається справжній бізнесмен. Працюєте навіть на Різдво. Так не можна. - вона надула губи. - Треба, щоб хтось не дозволяв вам перевтомлюватись.

Олег помітив, як зрадницьки поплив голос, коли він ствердно кивнув і заговорив до білявки. 

- Тоді давайте сьогодні викинемо з голови всі думки про бізнес. У вашій присутності, Кароліно, вони самі тікають. От краще спробуйте, це їх фірмове блюдо.

- Із задоволенням, Олеже. - муркнула Аліна.

Голос янгола шарпнув цього досвідченого і дуже цинічного чоловіка по нервах, наче найсильніший афродизіак.

І Олег остаточно поплив. 

До речі це сталося не так швидко, як сподівалася Кароліна. Бо винахідник був надто занурений у свої проблеми.

І незчувся, як поклав їх до ніг янгола Кароліни, разом із завіряннями, що до дня Валентина все розрулить. І вони вдвох зустрічатимуть день закоханих в більш гідній такої дівчини обстановці.

- Ну не ідіот? - подумала дівчина. -  Мені що, два місяці чекати? 

Зате, ще не допивши другий бокал легкого місцевого вина, Аліна уже  знала, хто винний в усіх її нещастях.

І тепер гарячково думала, що робити. 

Може все ж трохи потерпіти  безгрошів’я цього невдахи, бо раптом у нього все вийде? І тоді його грошики за винахід будуть Аліні не зайві. От зовсім не зайві. А як в Олега нічого не вийде, завжди можна буде запропонувати його Скорпіонові. Той може щедро заплатити.

Задумлива Аліна сторонньому спостерігачеві здалася б бараном, що роздивляється нові ворота. 

І нащо роздивлятись, якщо тактика все одно та сама? Аліна воліла битися рогами у ворота, поки не відчинять або не станеться струс мозку.

От тільки Олег уже не був сторонній. Він побачив у лялькових очах свого янгола співчуття й розуміння.

Як вони перейшли на ти, він не пам’ятав. І не помічав того, що їх бесіду направляла Аліна. І вона ж зробила паузу саме в тому місці, де треба було її спитати, що ж трапилось - саме коли чоловік в тому стані, коли це не проста цікавість і ввічливість. А готовність допомогти.

- Я… - закліпала Аліна ляльковими очима. - Я не знаю, як вам признатися… Мені довелося тікати від чоловіка-тирана. Майже босою по снігу. І місія тепер мій єдиний прихисток, бо він мене може знайти, і тоді…

- Чоловік тебе шукатиме?

- Він мені більше ніхто -  відрубала Кароліна. - І це єдине місце, де він до мене не дотягнеться. Нічого, трохи грошей на картці є. Не сприймайте це як заклик до дії. Якось протримаюсь, поки мене зможуть відправити додому. Отакі невеселі у нас із вами свята.

І звісно Олег, винахідник надтвердого покриття, основний розчинник якого випили люди боса на фабриці,  куди Скорпіон вирішив вкласти гроші з надією одержати військове держзамовлення на це покриття…

Той Олег, що розмістив там замовлення на зразки, які мали справити враження на потенційних інвесторів...

Той Олег, якого вигнала з дому і бізнесу дружина - за надмірну пристрасть до молодих ескортниць за її гроші...

Словом той Олег, якого  сама доля подарувала Кароліні на Новий рік, розплився у привітній посмішці, показавши непогані вініри. 

- Ну, Ангеліно (він після чогось вирішив, що Аліні більше личить це ім’я), нащо сумувати. Коли доля закриває для нас одні двері, вона одночасно відчиняє інші. Мені не вперше починати все спочатку. 

І це була чиста правда. Вперше він почав з того, що вкрав все з рахунку фірми, яка задешево присвоїла його винахід. А тепер мав патент у власності й міг почати з ним нове життя чесного бізнесмена.

І тут його знов надурили, як останнього лоха. Що ж, він з цим розбереться.

Зате як компенсацію за всі неприємності Олег отримав знайомство з янголом в біді.

Чи треба казати, що останній незачинений перед Різдвом бутик розбагатів на ціну сукні? Розпродажну, бо таку кількість стразів посоромилася б тягти в гніздо навіть сорока.