Принцесу в добрі руки! А як же Кася?

Аліна знову була впевнена, що знайшла для себе добрі руки. І не думайте, що це були  доглянуті в манікюрних салонах руки винахідника Олега, готові віддати їй все, що є у цього зовсім не сентиментального чи щедрого чоловіка. Так. все що є і все, що буде. Бо який з Олега принц - лисуватий, зовсім не романтичний і точно немолодий красень. від погляду на його руки Аліні одразу згадувався дорогий, хоч і потертий гаманець з крокодилячої шкіри, де гроші були акуратно складені в тоненьку пачку і явно пораховані до останнього євро.   

Ці руки наче були створені для того, щоб розраховуватись за Аліну карткою. Уявити саму себе в тих руках? Ну такоє, як казала її мати про щось нецікаве настільки, що і говорити нема про що.

А от Віктор... Його великі сильні руки з довгими пальцями і кісточками, які видавали людину, що тренується і з грушею, і з іншими знаряддями для боїв в рукопашну!  А ті широченні плечі, міцна шия... дівчині просто до запаморочення хотілося обхопити ту шию руками й не відпускати. 

Як мужньо руки ВІктора стискали кермо автомобіля! Аліна й досі тремтіла, уявивши, як ці руки схоплять її й понесуть кудись, де вони будуть тільки вдвох і тільки разом. Він буде її, і більше нічий.

Аліна була здорова двадцятилітня дівчина. І природа брала своє. Хльоскати віником когось - то гарна фізична вправа. І вибирати сукні, черевички, а згодом і прикраси в бутиках - приємно. І відробляти все потім в ліжку чи де скаже папік -то її плата за все.

Та вона ж дівчинка, вона ж принцеса. Її мають носити на руках, пестити всюди й любити всю ніч, не випускаючи з обіймів. - от про що думала Аліна всю дорогу до ресторану, і навіть в ресторані, дивлячись на Олега, уявляла, що це Віктор.

В цей самий час руки, які Аліна ще позавчора вважала правильними, вибивали зізнання з кур’єра. Бо доручити комусь таємницю було небезпечно.  

Скорпіон уже мав переходити до третього ступеню залякування, тому тримав у руках знаряддя для виривання зубів без наркозу. Кур’єр був би радий признатися. Але міг сказати тільки одне - він забрав  коробочку в ювеліра, а потім спеціально навчена людина довезла його до кордону. І все.

- Все? - бос нахилився і схопив кур’єра за напіввідірваний комір. - Я тобі зараз покажу все.  У мене адреса твоєї колишньої. І я знаю, як ти любиш і балуєш вашу доньку. Ти моїм коштом вирішив їй зробити красиве життя? .

Якщо кур’єра треба було ще більше залякати, то бос цього добився.

- Не чіпайте доньку, до чого тут вона? Я гарно заробляю у вас.  Хіба хоч раз підвів?

- Сапер помиляється лише раз. - вирік мудрість бос і раптом задумався. Запах перегару від кур’єра? Але ж якщо той пив сьогодні, то перегаром би ще не тхнуло. Ааа…  От воно що!

Бос був недалекий лише на перший і дуже неуважний погляд. Він не перший десяток літ вдало грав роль гаманця птаха ще вищого польоту. Тому ідіотом він точно не був. А був жорстоким та послідовно вірним своєму босу. І саме так вибився в люди. А починав у буремні дев’яності, як і цей нікчема - кур’єром.

І тепер він ось де. На самому вершечку. А все чому? А все тому, що не дозволяв собі пити на роботі. Всі, хто починав разом з ним, уже давно спились і скололись. А він ні. І при грошах, і при здоров'ї, і ще цікавиться дівчатами.

При згадці про спаскуджений новий рік і Аліну, яка пропала через оцього п’яницю, бос осатанів. І кур’єр отримав до попередніх травм ще зламаний ніс і вивихнуту щелепу. Бос не був спортивним дідусем. І удари його були досить слабкі. А ще він вчасно згадав, що не заради задоволення тут, в цьому убогому кемпінгу.

- З ким пив? Де? До ювеліра чи після?

- З Семеном провели старий рік і з одним місцевим. Всі свої. Одна стопка, бос. П’ять хвилин. 

- Де?

- На фабриці іграшок. Ви ж самі веліли подивитись, як там діла. Там все гаразд. - заговорив кур’єр настільки швидко, наскільки дозволяла вивихнута щелепа. - Там все на мазі, новий цех повністю обладнано, пробна партія запущена. А місцевий барон попустився, коли йому сказали про вас, бос. Там ми і...

- Там і підмінили коробку, гнида. - підсумував Скорпіон. - Ти загубив, ти й зайдеш, хто це зробив. Пам’ятай про дочку весь час. Ні на секунду не забувай, для чого можуть знадобитися такі молоденькі дівчатка. Ну органи там всякі, а ще є такі дивні люди, які полюбляють саме такий вік…

- Я все зрозумів, бос. Знайду, з під землі дістану ту гниду..

- Тобі й шукати не треба. - презирливо скривився Скорпіон. - Бос всю комбінацію відгадав. З’явишся до барона і скажеш, що я вимагаю повернути вкрадене. Не захоче - забереш. Мені все одно як - тихо чи гучно, тільки щоб не на фабриці. Коло неї має бути тиша і тільки позитив.

Кур’єр якомога обережніше витер напіввідірваним рукавом кров з обличчя .

- Вважайте, я уже там, бос.

- Мені не цікаво там, мені цікаво тут. - крізь зуби поцідив Скорпіон. -  І ще треба якась дівка, щоб могла вийти зі мною і не осоромити. Угода -  до кінця зимовий свят. Інтелігентна, щоб вищу освіту було здалеку видно. І екстер’єр щоб на рівні моїх вимог. Але сильно не перебирай. Головне, щоб могла пристойно поводитись і носити вечірнє вбрання й прикраси. По парі слів знала на різних мовах. Щоб усі побачили, що не на помийці її знайшли. Тільки не засвічена. Щоб не було видно, що пройшла крим і рим. Там же має бути агенція з ескортом? Не може не бути, бо влітку там модний курорт.

Кур'єр відчув, що гроза пройшла майже стороною. І дав собі слово не тільки не пити, але й не палити. 

- Тільки дивись мені, щоб без розголосу. І все офіційно. Угода, оплата. Тільки спробуй хапати когось силою чи притягти повію, твоя дочка відпрацює мені всі репутаційні збитки. - повернув його до реальності Скорпіон.

- Все буде, як в кращих домах. - пообіцяв кур’єр, подумки заприсягнувшись прибити корефана, що позавчора пригостив спиртом, потиреним з нового лакофарбового цеху.

На шару оцет може й солодкий. І спирт гарно  пішов, тільки хтось примудрився підмінити прикраси. Кореш тепер стирчить кур’єрові не просто вартість гарнітуру. А життя. Бо якби бос взнав, що той за давньою звичкою краде спирт замість дивитися, щоб у цех заходили тільки в білих халатах і бахілах…