Принцеса в добрі руки

- Моя привабливість уже не та? Ще чого! - гнівно заперечила Аліна, щоб приховати деяку невпевненість. - Лице наче уже в порядку, а от одяг…

Щодо одягу, мало хто б з місцевих жителів зрозумів, чим білявка невдоволена. Тут так ходили всі. І з допомогою одягу чітко вирізняли приїжджих. Русотуристо, так поблажливо або іронічно називали тут дівчат, які всім своїм виглядом зранку до вечора запевняли:

- До зустрічі з такими самим принцами, що зійдуть з обкладинки модного часопису, готові!

Поблажливості було більше, ніж іронії, коли старенька хазяйка апартаментів дивилася вчора на розкішний, хоч і мокрий від розталого снігу, одяг Аліни з шовку і кашеміру. Бо саме туристи були основним джерелом прибутку для місцевих жителів. І ця білявка заплатила за два тижні вперед. А клієнт завжди правий.

Але все одно та бабуся іронічно усміхнулася, коли на другий день побачила з вікна дівчину, яка в брикучій сукні шкандибала на шпильках по старовинній бруківці назустріч немолодому чоловікові, що    посміхався як раз дуже щиро і задоволено. Та й кожен би зустрів сьогодні Аліну двозначною усмішкою, якби знав -  ще вчора вона прибула сюди  мокра,розпатлана, запухла і в наскрізь мокрому одязі, без жодної багажної сумки. І що ця дівчина не схильна витрачатись на свій гардероб, поки на світі існують папіки, радо згодні їй допомогти й одягтись, і роздягтись.

Добросерда бабуся, до якої Віктор з Касею відвезли Кароліну, трохи здивувалася такій швидкій зміні стилю. Бо ще ввечері віддала дівчині свого пуховика, нового, але з тогорічної колекції, і зручну пару чобітків, які на батьківщині Аліни звуться угами. і дівчина саме в цьому одязі вийшла з дому. 

Аліна знала, що не можна капризувати, поки не знайдеш запасний аеродром. І  звичайно не сказала бабусі,  що це кошмарне убозтво, і в цьому не  в посольство ходити, а навіть сміття соромно винести. Бо в такому убозтві тут ходили всі, як невдоволено відмітила вибаглива білявка. Її страшно дратувало, настільки тут не переймалися стилем.

Навіть оманливо прості шовкові штани й светр Аліни мали вигляд вечірнього вбрання в порівнянні зі спортивними костюмами кількох  різновидів або джинсів з худі, у яких ходило місцеве населення.

Чому ж це бісило цю дівчину, схожу на янголятко?

Деякі дівчата живуть у вигаданому світі й ігнорують реальність все життя. Вам може здаватись, що    вони бачать те саме, що і ви тільки тому, що ходять поруч, живуть недалеко і дивляться на те саме, що і ви. Велика помилка. Вони бачать свій власний вигаданий світ. Там свої закони, що не мають жодного стосунку до причинно-наслідкових, й химерна мораль.       

В дитинстві Аліна кожну вільну хвилинку малювала принцес в коронах на пишних зачісках, у запаморочливо красивих платтях і черевичках. І мріяла, що вона сама - принцеса. І що батьки колись її нарешті розшукають і заберуть. Обов’язково за кордон. І там вона буде три рази, ні - краще п’ять разів на день міняти розкішні бальні сукні.

Хоча насправді вона прекрасно знала своїх батьків - сімейку алконавтів, які під час запоїв забували про неї на тижні. Через позбавлення їх батьківських прав Аліна й опинилася кінець кінцем в ненависному сиротинці сімейного типу. Вона уже тоді була трохи знайома з кримінальним світом. І там її вважали перспективною шахрайкою.

Але Кароліні не хотілося бути шахрайкою ні в дитинстві, ні коли вона виросте. Як не хотілося бути й поліціянткою що ловить шахраїв, кухаркою, ткалею, конструкторкою космічних апаратів або топ-моделлю.

Тільки принцеса, тільки хардкор.

І Кароліна завжди знала, що рано чи пізно знайде собі принца, раз вже вінценосні батьки не бажали її знаходити.

Вона з дитинства готувалася до цієї ролі. Хоча перегляди казок, книжок де згадувалися принцеси й роликів з ютубу дещо неправильно її зорієнтували в цьому питанні. 

Та й з принцами спочатку вийшли непорозуміння.

Кароліна уявляла собі принців молодими вродливими хлопцями - накачаними або витонченими.  І навіть нагледіла собі одного такого, він ще й виявився сином відомого ювеліра. І як тільки уявила у себе на голові корону з діамантами, як принца перехопила якась вискочка, противна кривляка. А принц з подивом заявив, що сприймав Аліну як сестру і подругу, а от принцеса його - то зовсім інше. 

Зате батьком принца виявився палкий східний гм, красень. Той самий Камаль, якого Аліна моментально кинула заради Скорпіона. Теж колишнього красеня. Він був красенем, але давно, ще коли був у віці Кароліни.  

І вона зметикувала, що саме такі принци досяжні. 

Хоч завжди хотілося недосяжних, від зустрічі з якими калатає серце, кипить кров і паморочиться голова. А їй траплялися тільки такі, від погляду на яких вмикається калькулятор і вимикається гидливість. 

От і зараз. Вона ж бачила, що оцей лисуватий блондин колись розбив не одне жіноче серце. І що уже побачив у ній принцесу своєї мрії. І зробив стойку, і уже намагається здогадатись, на якому слові на дурнуватому  плакаті треба засміятись, щоб догодити цій схожій на школярку білявці. 

Але ніякої вдячності до нього Аліна не відчула. Перед її очима все одно стояв той, хто не проїхав повз, врятував і тримав її руку у своїй надійній теплій долоні.

Тому ота його чорнява супутниця має поступитися! 

Навіть якби Аліна знала, що врятувала її саме чорнява Кася - бо помітила біле на білому і змусила Віктора спинитися, а не викликати поліцію і їхати далі, це нічого б не змінило.

Все одно врятував її казковий принц. І злу відьму, що поруч нього, треба посунути якнайдалі. Це буде правильно й справедливо. 

А білявого папіка треба розглянути уважніше. Бо принци принцами, вони гріють серце і ліжко, а от статки додають Аліні саме такі. Лисуваті, у віці останньої надії на останнє ко-хахаха-ння.

То був цікавий екземпляр. Аліна досі таких не зустрічала. В ньому відчувався потенціал. І поки що статків він не додав, але подав слушну ідею.