Що тут робить цей громадянин підозрілої зовнішності?

- Тут громадянин вашої країни. І він звинувачується в шахрайстві. - сказав комісар місцевої поліції й замовк, очікуючи на реакцію. 

- Я пришлю адвоката - миттєво відповів посол. Адвокатом до речі була його дружина. І поліційний начальник це знав.

- Мммм…, хвилиночку. - вніс ясність комісар. -  Він звинувачується не представниками закону. А місцевим циганським бароном. І його документи в порядку. Тільки я не можу гарантувати його безпеку, поки він не в тюрмі. А в тюрму його саджати нема за що. Принаймні поки що - чесно додав старий служака. - У нас правова держава. Так от, не міг би пан посол прихистити громадянина своєї держави у місії. До вияснення. 

Посол скривився. Нюх у нього за роки роботи на дипломатичному поприщі витончився й загострився.

І йому щось  не сподобалося в цій пропозиції. Вірніше йому не подобалося все. Але й кинути напризволяще громадянина власної країни, до якого прикопався місцевий криміналітет, все ж  негоже.

- Я пришлю помічника. - сказав він нарешті. І в душі зрадів, що їде у відпустку, а все, про що нашепотіла послові інтуїція, прийме на свої широкі плечі молодий здібний помічник.

- От і перевіримо Віктора на справжній проблемі. А тоді вже можна буде спокійно залишити місію на нього. - подумав посол і з легким серцем продовжив прийом відвідувачів. Серед яких уже була Аліна. 

Якби її побачила дружина посла, вона б категорично заборонила чоловікові мали справу з цією дівчиною, попри те, що всі документи Кароліни були в повному порядку.

Нюх досвідченої адвокатеси моментально б розпізнав різницю між Касею, до якої вона мимовільно ревнувала чоловіка,хоч і знала, що Кася не являє жодної небезпеки, і цієї білявою мисливицею за статусними чоловіками. Але дружина посла як раз готувалася до відпустки, тому не проконтролювала сьогоднішніх відвідувачів. 

Не помітила Аліну і досі сонна Кася. Мало було зимової дороги з пригодами й рятування декору для різдвяного прийому. Ще й Віктор до ранку не випускав її з обіймів Вони палко кохалися, немов останній раз і наче вперше - аж поки Кася не забула всі свої тривоги, і що було колись або може бути потім, і не розчинилася повністю в кохані й щасті.

Сонна Кася все ще відчувала млість в усьому тілі і подумки повторювала той політ до зірок. Вона цього ранку прикрашала кульками залу для прийомів і перебувала в дуже доброму гуморі. Ніч розігнала всі тривоги. Віктор був і залишиться тільки її. І скоро Різдво , більшість співробітників роз'їдеться у відпустки. І не буде того відчуття комунальної квартири зі старих комедій. А ще не кожен день і не кожного тижня в місії вдавалося замість сірої рутини зайнятись чимось настільки веселим, як фарбування ялинок і розпис стін.

Кася стояла на драбині, прикріплюючи останні кульки й зірочки до тепер уже зелених гірлянд, і не помітила, як Аліна мишкою прошмигнула повз неї, навіть не привітавшись.

І чого б вона мала вітатись з якоюсь прибиральницею, яку припахали розвішувати кульки під стелею? А вона ж то думала, що ця відьма - велике цабе, що має власного водія, і буде важко її посунути від Віктора. Варто лише бути поблизу. Наприклад - прямо в місії, і щоб можна було бачитись по роботі. Він же водій? Значить привозить сюди продукти. А вона має досвід роботи в кав'ярні. І можна було б бачитися, коли замовляєш продукти й приймаєш товар...

Словом, Аліна на крилах натхнення залетіла до кабінету посла, розчулила його розповіддю про переслідування й скруту, в яку втрапила через невірного коханого. І натякнула, що може бути корисною місії.

Посол  глянув на цього сумного янгола і миттю уявив, як дівчина приноситиме високим гостям каву, а ті задивлятимуться на неї втрачатимуть усяку пильність. А старий дипломат тоді вправно вивудить з них секрети та інсайди.  І ще дуже  важливо, щоб  навколо були молоді чесні обличчя. Словом, Аліна мала успіх, і вийшла з посольства окрилена й майже щаслива.

А Віктор отримав нагоду знову побачити вітчима. якого не бачив уже рік. І мав всі підстави  сподіватися, що ніколи не більше не побачить людину яка занапастила не тільки його власне дитинство, а й, що набагато непростиміше - дитинство Касі.

Тож він нічого не передчуваючи, крім нудного прийому ввечері, підкреслено ввічливо привітався з начальником поліції крихітної європейської держави. І подумки стенув плечима від того, що така незначна, на його погляд, подія потребувала втручання Комісара. 

- Живуть же люди. Поліція переймається таким дріб’язком. А от у нас… - розсіяно думав Віктор, ввічливо, але стримано відповідаючи на питання про самопочуття прекрасної Касі. На знак особливої поваги він особисто вручив комісарові поліції запрошення на різдвяний прийом. А навзаєм отримав лисуватого підтоптаного красеня з червоними від недосипу очима.

І ці очі перелякано і з ненавистю дивилися на помічника посла.

- Як… Тобто звідки? - спитав Віктор Комісара. - Що тут робить цей громадянин підозрілої зовнішності?

І на мить уявив, що тепер бачитиме вітчима кожен рік - на зимові свята. За що йому це? Наче він увесь рік був досить чемним хлопчиком. 

І Кася стопудово оскаженіє, коли дізнається, що повинна буде опікуватись цим поганцем.

- А… , е… - можливо вперше в житті він захотів знехтувати обов'язком, тільки щоб Кася не нервувала.   -  Комісаре, ви впевнені, що оцей громадянин не замішаний ні в чому протизаконному?

- Поки що у нього все в порядку. То скоріше він став жертвою шахрайства. - категорично відповів начальник поліції.Бо не бажав ніяких зайвих клопотів на Різдво. 

- Серйозно? - саркастично спитав Віктор. - що ж він тут робить в такому разі?

- Не дуже знаюся на патентному праві. Але громадянина спробували обдурити при виготовленні експериментальної партії зразків. А їх він намірявся продемонструвати потенційним партнерам і замовникам для відкриття бізнесу у нашій країні. - Принаймні він так стверджує. 

Комісар почав своє пояснення рішуче. Але уже не так впевнено закінчив, побачивши вираз чесного обличчя Віктора, з яким той дивився на винахідника. До речі, що саме той винайшов, начальник поліції уже не міг згадати.