Доля примхлива, але не безжальна?

Скорпіон в цей час намагався здогадатись, хто посмів його надурити й підсунути фальшиві коштовності. Думка, що дизайнер саме зараз підставив давнього і щедрого  клієнта не вкладалася в голові. Той ювелір же не самовбивця?

- Кур’єр. Це він. Вкрав і підмінив. Затримати й допитати. - наказав Скорпіон.

Референт моментально щось сказав в телефон, Макар уже не чув, оскільки намагався  зрозуміти, що йому говорить мокра від снігу охорона. А говорила вона приблизно таке, що не вкладалося в голові.

Буцімто коли Аліна виходила подихати, було ясно і видні зірки на небі, а зараз уже пів години валить сніг. Дівчини не знайдено ні живої, ні якоїсь іншої, її слідів або слідів машини біля шале - теж. Пошуки продовжуються.

Вони продовжувались до ранку. І не дали жодного результату. Як не дала результату заява в поліцію про те, що дівчина прислуга пропала разом з коштовностями з сейфа. Як не дало результатів і              опитування погранців, бо кордон пролягав зовсім поруч. Вони  не бачили нічого і нікого підозрілого. А таку блонду запам’ятали б, якби хоч краєм ока побачили. 

Що ж. 

Або  Аліна збожеволіла, побігла в ліс на вірну смерть і знайдеться весною підсніжником, або це спланована операція по дискредитації Скорпіона. І це розкаже кур’єр і всі причетні до ланцюга замовлення.

Або до викрадення.

Скорпіон напився, щоб мати хоч сяку-таку анестезію перед довгими неприємними клопотами. Замовив посилений нагляд за всіма близькими родичами й тотальну перевірку кожного з них на лояльність.

Перевірка виявила багато чого. Але не знайшла зв’язків з кур'єром.

І ніякого розголосу не пішло.

І ніхто не вимагав викупу.

Залишалося одне. 

Кур'єр окремо. А Аліна - окремо. Його бідна дівчинка побачила, як осипається покриття з дешевої підробки. І зрозуміла, що взнала ще один секрет, після якого точно не виживають. Тому в паніці втекла. Тепер вона уже замерзла в лісі, і десь спить вічним сном, присипана снігом.

Прибули вони нарізно. Але її бачила обслуга. Тож удавати, ніби дівчини тут не було, не мало сенсу. Саме тому Скорпіон і заявив в поліцію про пропажу. В шовкових штанцях і кашеміровому светрику під снігопадом і в гарний мінус вижити неможливо. В машинах, що перетинали кордон, її не було.

Невтішний олігарх зронив п'яну сльозу, пом’янув повною чаркою оковитої свою золоту дівчинку і прокляв злу долю, що забрала її у нього так рано. 

За все відповість кур’єр і його спільники або замовники. Так відповість, що й онуки будуть здригатися, згадуючи про це. 

Більше нічим він не може відплатити за зіпсоване свято.                                        

І Різдво з Новим роком пройшли у звичному для Скорпіона стилі запою і люті на всіх, хто попався під руку.

А що ж золота дівчинка Кароліна?

Ну олігарх здогадався правильно. Майже.

Незвичайна здібність відрізняти щире золото від не золота пояснювалася алергією майже на всі, крім золота, метали. Тому уже на стадії застібання ланцюжка Аліна зрозуміла, що або зараз загине, якщо старий пень не в курсі про підробку. Або загине тому, що її сюди спецом заманили, аби на Новий рік вдосталь порозважатися з живою іграшкою і замучити, як злі діти безпритульне кошеня.

Далі все відбувалося дуже швидко і передбачувано. Її лице спершу порожевіло, потім почервоніло, потім почався набряк. Зірвати з шиї ланцюжок і сховати в кишеню разом із сережками вдалося просто. А от з перснем було все погано. Він не хотів зніматися.

Аліна вибігла на мороз, щоб набряк не розтікався так швидко. І звісно не помітила пропажі сережки. Не до того їй було. Вона намагалася стягти з пальця перстень і одночасно знайти дорогу до траси, що мала бути десь недалеко.

Бо краще замерзнути до смерті на морозі, ніж потрапити до рук людей Скорпіона, знаючи два страшні секрети - що цей страшний чоловік з холодними очима, які наводили жах на всіх, хто посмів стати у нього на дорозі - жалюгідний мазохіст і банкрут, який тепер не має грошей навіть на новорічний подарунок коханці.

Та насправді виявилося, що замерзнути - то зовсім не краще. І Аліна дякувала  долі, яка послала їй на порятунок принца на білому коні. Тобто водія на красивому авто. Тобто Віктора.

Життя налагоджувалося. Оптимізм стрімко повертався до дівчини з янгольським личком і наївними голубими очима. Все у неї попереду, які її роки! Вона попала у справжні високі сфери. Її принц -     дипломат. Ну поки що не зовсім її, та це справа кількох днів. А потім... Прийми, посли, вірчі грамоти, інтриги, шпигунські таємниці... Як в кіно!

За дивним збігом обставин посол, помічником якого був Віктор, в ці самі хвилини із забобонним жахом дивився на свої руки, обсипані золотою пудрою. Вірна дружина, що пройшла з ним поряд через повне пригод життя, капала в склянку з водою заспокійливі краплі - залишаючи на склі золоті відбитки пальців.

Той блискучий пилок осипався з красивих штучних ялинок, принадно золотих ще кілька годин тому. 

Посол з дружиною лише вдвох, бо всі роз’їхалися у справах з підготовки до великого різдвяного  прийому, тільки що розставили золотисті штучні ялинки й розвісили золоті гірлянди.

Все було замовлено заздалегідь, цілком офіційно. 

І тільки-но немолоде подружжя кар'єрних дипломатів зібрались повісти на цю красу блакитні кульки, як фарба почала осипатись. Через кілька хвилин вона залишилася лише на підлозі й руках, відкривши непривабливий сірий пластик

- Жах. - сказала дружина посла й одним духом вихилила чарку з ліками.

Перезамовити декор було ніколи, ні на що і ні в кого. Бюджет вичерпався. На фабриці різдвяні канікули. Офіційний святковий прийом зірвано.

Звісно фабрика поверне гроші, але урочиста подія -  завтра. І приймати послів і дипломатів серед ТАКОГО? 

О,  Ні, тільки не це!

Порятунок наближався. Але трохи затримався, бо Кася і Віктор завмерли перед входом в місію. Серце Касі стислося від недоброго  передчуття, метелики в її животі злякано стріпнули крильцями, а темні очі зазирнули в очі Віктора з німим питанням.