Ви місіонери?

Машина з дипломатичними номерами й нелегалкою на задньому сидінні майже безшумно долала кілометр за кілометром. По обидві сторони дороги все ще виднілися засніжені дерева, але все частіше стали попадатися охайні будиночки, і скоро автівка виїхала  на дорогу до столиці. 

Пейзаж за вікном діяв заспокійливо. Все владнається. Нащо сперечатись

Віктор не відривав погляду від траси, Кася дивилася на нього і згадувала найприємніші моменти відпустки. Вона навіть трохи почервоніла, наче дівчина, яка дрімала на задньому сидінні, могла побачити її спогади.

А на кінчику язика Снігурки, врятованої від старого і страшного в Діда Мороза, вертілося кілька дуже нескромних запитань. І вона лише зусиллям волі змушувала свій неслухняний язик триматися за зубами до більш слушного моменту.

Ці двоє приїхали сюди на зимові канікули? Може цей красунчик теж жонатий? Аліну такі незначні деталі цікавили чисто технічно. Просто  щоб знати, з чого починати. Її в таких ситуаціях набагато більше цікавило, чи зможе чоловік утримувати її на належному рівні.

І в залежності від відповіді вона планувала або палкий і бурхливий роман без зобов’язань, або правильну осаду грошовитого чоловіка для здобуття омріяної обручки.

Дівчина вважала, і небезпідставно, що може сходу визначити, скільки грошей на рахунку чоловіка - просто глянувши на його взуття. Але як раз взуття їй видно не було. Може тому вона й помилилася. Бо взуття такого розміру, пошите на замовлення в одній скромній фірмі, про яку знали навіть не всі модники - то вже показник статусу.

А оці худі - то просто знущання. По них не вгадаєш, роботяга перед тобою, чи мільйонер.

- Хоча в такому віці мільйонерів не буває. Принцу Віктору не більше тридцяти. - вирішила Аліна. - Й у мільйонерів завжди  є водій і бодигард. 

Ну так їй підказував власний досвід.

А Віктор сам водій, бідося. Вимушений возити ночами ту чорняву відьму. Он як вона по-хазяйськи на нього дивиться. Думає, раз багата,то може захапати собі принца з-під носа в Аліни. 

Дзуськи тобі,чорняве опудало!

- Ви у відпустку чи по роботі тут? - сонно спитала Кароліна, так і не вирішивши, хто перед нею. 

Почувалася в цілковитій безпеці, бо рівний хід машини й тепло в салоні заколисували, а мокрий одяг і набряк в горлі й носі уже не так дошкуляли.

І відчувала потребу підтримати розмову. Її уявлення про ввічливість були саме такі - не можна, щоб мовчанка затягувалась. Треба говорити. Все одно про що, хоч би й про погоду. Аби не мовчати, а то подумають, що ти невихована селючка.

- По роботі. - відповіла Кася, бо Віктор все ще утримувався від розмов з незнайомкою. - Нам треба уже зранку готувати різдвяний прийом.

- Я на такому знаюся. З радістю допоможу, якщо треба. Тільки скажіть, і я вся у вашому розпорядженні. Не подумайте чогось, це абсолютно безплатно. Не можу ж я не віддячити своїм рятівникам. - сказала Аліна і чхнула кілька разів підряд.

Кася простягла їй пачку паперових серветок і сказала, що треба показатись лікарю. У них в місії є. Бо з переохолодженням алергією погані жарти.

- Ви місіонери? - неприємно здивувалася дівчина. Бо зваблювати священників їй ще не доводилося. І вона підозрювала, що це не так просто, як звабити водія і навіть принца.

- Ні. - посміхнулася Кася, згадавши, що задала колись Віктору таке саме питання. - Це дипломатична місія. Бо на посольство поки що не тягне. Країна маленька, наше представництво невелике. Але насправді то все одно практично посольство. З усіма правами й обов’язками.

Аліна делікатно висякалась в серветку і вирішила, що доля може не така й зла. Можна попросити захисту від переслідування. В посольстві до неї Скорпіон, громадянин зовсім іншої країни, точно не дотягнеться. 

І оцей хлопчина дивиться так співчутливо. Мабуть, працює в місії водієм. А ця відьма дзижчить, наче осіння муха. Не дає принцові словечка вставити. Мабуть, якась начальниця. Дипломантка чи дипломатка?

Освіта в Аліни була. Середня, як у всіх. Але насправді особливих знань дівчині школа не дала. Вчитись було зовсім не цікаво. Аліна була на диво практична дівчина. Вона збиралася заміж одразу після школи. Нащо їй було запам'ятовувати оту нудотину? 

Тому уявлення про життя і про те, як все влаштовано у світі дівчина мала лише з того, що бачила в кіно і на власні очі.

В кіно красені мущини витрачали все на коханок і гру в карти, там було кохання, страждання і розставання. Драма витискала сльозу з Аліни, не схильної до співчуття комусь, крім себе, якщо це було не кіно.

А життєві драми дівчина звикла ігнорувати. Вони були зовсім не красиві. І не закінчувались тим, що прекрасний принц рятував її від усіх негараздів.

На власні очі вона бачила батьків-п’яниць і їхніх напівкримінальних знайомих. Та й сама мала знайомство з тіньовою стороною життя. 

Завдяки цьому химерному поєднанню мрій про вищі верстви, знань і умінь, взятих у справжніх кримінальників, янгольському личку  і непереборному оптимізмові ця білявка й опинилася напівроздягнута і напівжива в зимовому лісі.

А лише кілька годин тому Аліна була впевнена, що нарешті досягла мети свого життя.

Завтра дізнаємося, як її впевненість розбилася об безжальну реальність і чому вона опинилася на узбіччі зимової траси.

Як думаєте, це чогось навчило дівчину?

Дякую за додавання історії до бібліотек і чудові коментарі. У мене є до вас прохання. Інтернет зараз у більшості працює нестабільно. Тому прошу дати посилання на цю історію у ваших соцмережах. Нехай і ваші підписники дізнаються про прем'єру. Вам буде плюсик в карму, історії - більше читачів )