Віктор і Кароліна - звучить, як музика?

Навіть крізь напівсон до замерзлої дівчини постукала цікавість. Вона завжди переймалась тим, щоб мати якнайкращий вигляд  будь-якого ракурсу. А зараз?

Аліна наче збоку побачила химерну картину з собою в центрі, здатну налякати й когось хоробрішого за неполоханих місцевих жителів.  Явно ж ті, хто були в машині, побачили не загнану в глухий кут безпомічну дівчину, а вишкірену, розпухлу, напівзаметену снігом почвару.

Зараз проїдуть далі, ще й подзвонять в поліцію. А там у Макара можуть бути свої люди.

Машина і справді проїхала трохи далі, але сповільнилась і зупинилась. Дверцята відкрилися, і хтось глибоким оксамитовим голосом, що відізвався в серці надією, запросив її заходити й не боятися - місцевою мовою, потім англійською, французькою і німецькою. 

- Не боятися? - відлунням віддалося в сонній голові й нарешті розбудило дівчину від сну, який мало не став вічним.

Смішно. Чого вже Аліні боятися  після того, як втекла з того страшного дому, знаючи два важливі секрети зовсім не сентиментального коханця й покровителя?

Нічого вона уже не боялася. Просто не могла поворушитись.

Але ж з’явився шанс на порятунок. Вона ж заради цього спочатку бігла, а потім брела через ліс по коліна в снігу? Падала, піднімалась і знову брела наосліп, прислухаючись, чи нема погоні.  

Тому напівзамерзла дівчина змусила себе переставляти неслухняні ноги, аж поки не дісталася до відкритих дверцят машини й майже впала в теплий і затишний салон.

На неї зачудовано дивилися дві пари зачудованих очей, за сльозами Аліні навіть не було видно, чиїх.

- Димедрол. Тавегіл. Супрастин - прохрипіла вона крізь кашель.

Чорнява пасажирка глянула на розпухле лице цієї Снігурки. З волосся і плечей Аліни уже текла розтала вода, а лице, тільки-но сніжно-біле від холоду, швидко червоніло в теплі. Очі так запухли, що ледве розплющувались. 

Не можна було гаяти ні хвилини. Кася швидко відкрила аптечку, знайшла таблетки й простягла Аліні разом з пляшкою мінералки.

Нещасна швидко проковтнула одразу кілька пігулок і показала рятівникам посинілий розпухлий палець.

- Тут таблеткою не обійдешся. - сказав чорнявий водій супутниці, побачивши, що метал уже майже прорізав ніжну шкіру дівочої руки.

Навіть в такому стані Аліна замилувалася, як ефектно перекочувались  треновані м’язи під його худі, поки він шарудів у бардачку в пошуках кусачок. 

Він взяв перелякану втікачку за руку, показав кусачки й дуже чітко вимовляючи кожне слово англійською попередив, що може подряпати шкіру, але інакше позбавитись цієї штуки не вийде. Вона ні слова не зрозуміла, але здогадалася, що зараз буде. І змогла тільки кивнути на знак згоди. 

В ту хвилину Аліні здалося, що вона б легко віддала цей палець в обмін на те, аби цей казковий принц вічно тримав її руку у своїй - великій, теплій і надійній. І отак дивився добрими темними очима, такими не схожими на безбарвні холодні очі її коханця. Уже колишнього коханця, нарешті зрозуміла вона.

Дівчина навіть не відчула болю в подряпаній руці, коли уже через хвилину залишки персня полетіли через вікно і назавжди зникли у придорожній канаві. Її накрило теплою хвилею полегшення від того, що тортури припинилися, а вона сама нарешті пропала з радарів престарілого збоченця.

Машина з дипломатичними номерами перетнула майже непомітний кордон між двома невеличкими країнами. Один з прикордонників вийшов на ґанок, щулячись від холодного вітру, неуважно глянув на знайомі номери  й пасажирів і кивнув, щоб проїжджали.

На другій стороні все повторилося.

Навіть якби прикордонники з обох сторін дуже умовного в Європейському Союзі кордону вирішили оглянути машину з дипломатичними номерами, чого робити просто не можна, вони б не впізнали в розпухлій розпатланій тітці дівчину з фото.

Ага, Снігурка не помилилася, її фото анфас і в профіль, а також в повний зріст, разом з переліком особливих прикмет уже передали для перевірки. 

Макар, якого тут ніхто не знав як Скорпіона, впевнено заявив поліції, що Аліна вкрала коштовності з сейфа і втекла. Але ні слова не сказав про те, що втекла вона пішки й у легкому одязі, в якому можна замерзнути й весняної ночі, не те що взимку. Він не дуже вірив, що його золота дівчинка дістанеться до кордону. Але ніколи не залишав випадковостям і дивам жодного шансу. І саме тому став тим, ким став.

Аліні поки що було все одно, що буде далі. Вона врятувалася, а з усім іншим розбереться потім. Таблетки нарешті подіяли. Вона спала.

І крізь сон чула, як водій і його дівчина ні, не сварилися. Просто не дуже делікатно обговорювали ситуацію.

- У нас будуть неприємності, Касю. У нас в машині, яка технічно є зараз територією нашої держави, іноземка з сусідньої країни в неадекватному стані. І ми нелегально провезли її до третьої крахни. А раптом у неї нема права на в'їзд? Треба було здати її на кордоні.

- Твоя правильність, Вікторе, іноді вводить в ступор. - заперечила Кася. - Може взагалі краще було залишити її на дорозі? Ти не бачиш, що вона тікала від страшної небезпеки? Забув дівчат, що пів року тому тікали з рабства, їх теж треба було залишити на кордоні?

- Касю, от побачиш, будуть неприємності. Треба заявити в поліцію.

- Просто так роздягнуті дівчата не гуляють взимку по лісу. Треба спочатку її розпитати.

- Вона від когось явно тікала, ти сама це помітила. А от мотивів ми не знаємо. - розсудливо казав Віктор, намагаючись не втратити контроль над собою і машиною. - От очуняє і звинуватить нас у викрадені. Як тобі варіант?

- А може вона намагалася дістатись до клініки, бо нічого не мала від алергії? Особисто я за клініку. - вперто сказала Кася.- Туди їй потрібніше. А все інше - потім

- Я за поліцію. - твердо сказав її супутник, не відриваючи погляду від слизької через ожеледицю дороги.

- Не треба, благаю. - почувся хрипкий голос з заднього сидіння, який змусив Касю здригнутися від несподіванки. Врятована дівчина говорила українською! Так вона не іноземка?