25 глава

Після важливої зустрічі Лейла та Адам затрималися біля виходу з офісу, розмовляючи про деталі проєкту. Атмосфера була легкою, невимушеною. Адам нахилився ближче, і між ними відбувся легкий, ніжний поцілунок — швидкий і природний, як маленький знак взаємної симпатії, без зайвої пафосності, але сповнений відчуттям того, що між ними щось зароджується.

Емалія й Кларк стояли поруч, обмінюючись поглядами: у них теж виникла мить ніжності, короткий дотик рук, легка усмішка, яка промовляла більше, ніж слова.

Сандра та Джессіка, які проходили повз, випадково помітили цей момент. Їхні обличчя на мить застигли — посмішки були зовнішньо ввічливими, але всередині визрівала заздрість і легке обурення: «Вони вже отримують більше уваги, ніж ми могли б собі дозволити».

Сандра тихо шепотіла Джессіці:
— Ти бачиш? Вони навіть поцілунки не приховують.
— Так, і це виглядає так природно… а ми тут роками демонструємо, що належимо до вершини, — відповіла Джессіка, відчуваючи легкий внутрішній дискомфорт.

Лейла й Адам відчували лише хвилювання від близькості та тепла один одного, не помічаючи поглядів колег. Для них це був маленький знак того, що між роботою і особистими емоціями можна знайти тонкий баланс — природність і ніжність у світі професійності.

Емалія й Кларк, усвідомлюючи взаємність почуттів, теж відчували легке збудження і теплоту, але тримали дистанцію, щоб не порушити рамки офіційних стосунків.

Ця мить стала першим маленьким кроком у розвитку їхніх особистих стосунків — ніжним, тонким і справжнім, водночас додаючи новий рівень напруження для Сандри та Джессіки, які тепер спостерігали за ними з сумішшю заздрості та здивування.