21 глава

Після повернення до офісу Лейла відчувала легке хвилювання, яке змішувалося з новим відчуттям близькості до Адама. Тімбілдінг показав їй його людяність, увагу до деталей і невимушене почуття гумору. Вона сиділа за столом і думала: «Він зовсім інший поза офісом… і це робить його ще привабливішим. Але тепер між нами робочі межі».

Емалія також помічала зміни у власних відчуттях. Кларк здавався їй менш суворим, більш живим і відкритим. Вона ловила себе на думці, що підсвідомо порівнює його поведінку з тією ніччю у кафе, і від цього серце б’ється швидше: «Він щирий, і водночас він мій начальник… Як це поєднати?»

Адам у своєму кабінеті відчував цікаву внутрішню напругу. Він розумів, що тепер Лейла не просто помічниця, а людина, яку він вже знає особисто. Її усмішки, зацікавленість, дрібні жести залишали слід у думках. Він відчував необхідність залишатися професійним, але водночас хотів знайти спосіб більше дізнатися про неї, поза рамками роботи.

Кларк теж прокручував у голові моменти з тімбілдінгу: її сміх, увагу до деталей, спільні жарти. Він розумів, що ці емоції — не просто симпатія, а перший рівень довіри та комфорту, який зараз формувався. І водночас він знав, що будь-яке неправильне слово або рух може порушити тонкий баланс між професійністю та особистим інтересом.

В офісі вони повернулися до буденних справ, але кожна взаємодія мала тепер новий відтінок. Кожен погляд, коротке зауваження, навіть легкий жарт від Адама чи Кларка сприймалися по-іншому — з усвідомленням, що поза офісом існує інший, людяний вимір їхніх стосунків.

Тиждень після тімбілдінгу пройшов у тихому аналізі: кожен продовжував думати про те, що відбулося, і як це вплине на робочі дні. Вони відчували, що тепер колективна робота і особисті емоції неминуче переплетені, і від цього відчуття напруження і легкого захоплення тільки зростало.