Розділ сьомий

Тремтячій та переляканій, мені знадобилося не менше за півгодини, щоб заспокоїтися. Господиня будинку клопотала навколо, соромлячись і червоніючи. При вигляді її винної мордочки на мене хвилями накочувало роздратування. Плутані виправдання дівчини я пропускала повз вуха. Я надто сильно злякалася і розлютилася, щоб бути ввічливою. Ударна хвиля від потривоженого безголовою дівкою заклинання скувала все тіло, тому носіям, що прийшли в себе від шоку, довелося затягувати мою напівсвідому тушку в будинок. 

– Може вам заспокійливого накапати? 

Я нагородила господиню таким похмурим поглядом, що та тут же знітилася і вискочила з кімнати бурмочучи щось безладне. Ледве втрималася, щоб не клацнути зубами їй услід. Я відкинулася на спинку лежанки, насолоджуючись тишею. У повітрі різко пахло лимонною травою, хоча курниць у кімнаті не було видно. Може оббризкали меблі есенцією? Я навіть зазирнула під диван, намагаючись зрозуміти, звідки йде такий сильний запах. Всередині будинок виявився обставлений не гірше, ніж зовні. Світле дерево і тканина приглушеного зеленого кольору були ретельно підібрані і були досконалою гармонією кольору та форми. Біля дивана в горщику росла незрозуміла рослина, яка при найближчому розгляді виявилася невеликим деревцем. Мені воно було незнайоме. Культяпки гілок покриті мініатюрною хвоєю з відтінком синяви. Штори все того ж зеленого кольору були підняті і західне сонце нещадно лупило у вузькі вікна. При цьому світлові прямокутники лягали якраз на проміжки між журнальним столиком і диваном і між столиком та великою бежевою ширмою з листяним візерунком, яка зараз була наполовину складена. Вітальню обставляла людина із чудовим почуттям смаку.

Навряд до всієї цієї краси могла прикласти руку моя нова знайома. Скрізь можна було бачити сліди проживання, що сильно псували загальну атмосферу кімнати. Неакуратно скинуту на підлогу скатертину прикрашали жирні темні плями. Золотиста тканина дуже постраждала. Дуже здивуюся, якщо її вдасться відіпрати. На підлозі всюди валялися уривки паперу й книги, а біля дальньої стіни примостилася відчинена навстіж скриня. Судячи з купи одягу на підлозі біля скрині, особливою акуратністю його господиня не відрізнялася.

Розглядати обстановку мені дуже швидко набридло. Клонило в сон, але засинати в чужому будинку розсудливість не дозволяла. Я вже навіть захотіла, щоб настирлива дівчинка повернулася, але хвилини йшли, а з-за дверей не було чути жодних звуків. Остаточно занудьгувавши, я вирушила блукати по будинку. Коридор був витриманий у теплих, бурштиново-медових тонах. Вузька драбинка з тендітними поручнями починалася біля самих дверей і вела на другий поверх. Двері були виготовлені з вільхи, як і всі дерев'яні елементи обстановки. Схоже, що раніше тут лежав килим, але його прибрали. І правильно зробили. Підлога рясніла засохлими калюжами бруду. Однакові ланцюжки слідів вели у всіх напрямках. Оглянувши ряд щільно зачинених дверей, я попрямувала до дальньої, з-під якої пробивалося світло, і де бруду було найбільше.

То була кухня. Вгадала я правильно. Хазяйка садиби сиділа за столом, винувато втягнувши кучеряву голівку в плечі і мовчки поблискуючи очима з-під довгих вій. Я зітхнула і видала примирливу усмішку. Стало навіть трохи незручно, що так сильно нагрубила дівчині. Але я придушила жалість у зародку. Вона заслужила на моє невдоволення. Безмозкість не є виправдовуючою обставиною. Але не сваритимусь зайвий раз, твердо вирішила я.

- Я б із задоволенням щось випила.

- Звісно. Хвилинку. Ви сідайте.

Я мимоволі хмикнула. Сама ввічливість.

Вона підхопилася і кинулася виконувати моє прохання. Немов спритний смерчик, незнайомка пройшлася кухнею, вгризаючись у кухонні шафки. Тільки тепер мені вдалося роздивитись, у що одягнена дивна дівчина. Це була суміш жіночого та чоловічого одягу. При цьому незвичного для цих місць крою. Мініатюрна спідничка ледве прикривала пласку дупу і була б зовсім непристойною, якби з-під неї не стирчали щільні сині штани. Багряна, під колір спідниці, жилетка стягувала величезну, не за розміром, сіру чоловічу сорочку. Ця сорочка стирчала і з-під спідниці. Незвичайне вбрання. Здається, цікавість пересилила агресію, і я розглядала її з неприхованим інтересом. Невисока, худа. Зовсім ще дитина. Правда, я не до кінця розбираюсь в віці людей. Чорне, кучеряве волосся і темна, бронзова шкіра. Островітянка, вирішила я. Але розмовляє без тіні акценту, що є рідкістю.

Тим часом, гора посуду та баночок-коробочок на столі невблаганно зростала. Я не могла зрозуміти, що таке вона збирається приготувати. Складалося враження, що дівчина зараз почне варити легендарний бальзам із тридцяти трав, який готується та настоюється майже місяць. І змусить мене допомагати. Та такої гори корінців мені на місяць вистачило б, на всі мазі та притирання в лікарні разом узяті. Куди ж стільки?

Я невпевнено відкашлялася в кулачок, сподіваючись привернути увагу. На жаль, господиня не відреагувала, продовжуючи розводити безлад. Потрошила мішечки та пучки з виразом крайньої рішучості на обличчі. Мені набридло чекати, я встала і перегородила незнайомці шлях.

- Якщо Ви дозволите, я сама приготую чай, а Ви мені поки що поясніть, що Вам від мене потрібно і що взагалі тут відбувається.

- Вибачте, я тут лише кілька днів і зовсім не орієнтуюсь. Я вирішила, що ніхто так і не прийде. - Дівчина забилася в куточок біля обіднього столу. – Навіть не знаю з чого почати.

- Почніть з імені.

– Жизель. Я Жизель. Але якщо хочете можете називати мене Жужу. Так мене називають друзі.

– Зупинимося на Жизель. Адже це просто ім'я?

- Я знаю, що тут не прийнято звертатися на ім'я, але, здається, родового в мене немає.

- Тоді називайте мене Каміллою. Розкажіть, навіщо я Вам знадобилася. Ви хворі? І ще… Навіщо ви прислали мені порожній конверт?

Жизель здивовано підняла брови, але потім її погляд прояснився.

– Запрошення було на позавчора. Я не знаю мови, мене перекладає амулет, а писати не вмію. Тому я й вклала голосове послання. Заклинання є досить нестабільним і на обмежений термін. Коли зустріч відбулася, вона розвіялася. Хто ж знав, що не всі читають пошту одразу. Тепер я гадаю, що саме тому ніхто й не прийшов.