Розділ четвертий

Прокинулася я у незнайомому мені місці. Низьку, косу стелю можна було помацати рукою, не встаючи з ліжка. Одяг зник, залишилася лише білизна та тонка нижня сорочка. Я спустила ноги з ліжка і повільно підвелася, намагаючись створювати якнайменше шуму.

В цій комірці очевидно що хтось жив. Предмети постілі хоч і посіріли від старості, та були чисто випрані і досі пахнули лавандовим милом. Єдиний столик, що ледве вміщалася в кімнатці, було акуратно застелено мереживною серветкою. Поверх стояли баночки з пігулками та крихітні кульочки. Біля стіни я помітила гарну скриньку з темного дерева. На її кришці лежало тріснуте дзеркало у бронзовій оправі. Із загальної картини вибивалися лише дві порожні пляшки вина, що сором'язливо ховались під стільницею.

Я сильно нервувала. То дурня звичайно, але найбільше мене зараз хвилювала моя репутація. Тішила відсутність незнайомого чоловіка під боком от тільки як довго я була непритомна? Ото ж бо.

Кілька довгих хвилин я прислухалася, намагаючись вловити за стіною хоч якийсь звук, що допоміг би зрозуміти куди ж я потрапила. Крізь щілину в одвірку м’яко пробирався приємний запах свіжої випічки і шлунок тут же нагадав про себе.

Незважаючи на вчорашнє сп'яніння, не було навіть натяку на похмілля. Я погано виспалася і від довгої ходьби боліли ноги, та й по тому все. Свій одяг я так і не знайшла, тому замоталася в ковдру. Вирішила не зволікати більше і дізнатися, де я і як тут опинилася. Встала і смикнула двері на себе. Та піддалася насилу, але виявилася не замкненою. Нерішуче визирнувши назовні, приголомшена, я зробила крок вперед.

І опинилася у передпокої власної лікарні. З кухні долинали знайомі запахи та стуки. Мабуть, я прокинулась у кімнаті Софі. Це було єдине місце в будинку, де я ніколи не була раніше. Залишалося тільки зрозуміти, як мені взагалі вдалося дістатись в інший кінець міста. Точніше хто мене доправив… Та що ж сталося вчора?

- Софі! – Я помчала на кухню. На щастя, помічниця справді знайшлася там.

Душна напівтемрява кімнати пахла персиком та ягодами. Прямо поверх порожніх банок та флаконів стояла таця з уже готовими пиріжками. Судячи з кількості тіста на стільниці та начинки у мисках – то був тільки початок. Почувши скрип петель, жінка обернулася і подивилася на мене. Одним рухом обтрусила руки від муки і кинулася обійматися. Зніяковіло обняла травницю за плечі, перечікуючи сплеск емоцій.

- Хвала древнім, ви нарешті прокинулися!

- Як я сюди потрапила, Софі? Нічого не пам'ятаю.

Почувалася я безглуздо і ніяково. Що б не сталося вчора, сподіваюся, це не стане надбанням громадськості. Чомусь саме це турбувало мене найсильніше.

- Вас непритомну вранці принесли. Я вже не знала, що й думати. Добре хоч унюхала, що ви п'яні. Напоїла вас відваром із шавлією і відправила відсипатися.

- А хто приніс?

- Молодий хлопець. Білявчик. - Софі змовницьки підморгнула і, відпустивши мене, кинулася до печі діставати чергову партію пирогів із низької цегляної грубки.

Я присіла на стілець і підсунула до себе блюдо з випічкою. Пахло спокусливо. Мабуть, все ж таки Каан послав когось за мною, прослідкувати, як я дістануся. Або навіть сам пішов... Я відчула, що червонію. Ну це вже точно нісенітниця, але фантазувати на цю тему було приємно. Але все ж таки мені не давало спокою ще одне питання. Куди важливіше.

- Софі… Куди ж подівся мій одяг?

Я зніяковіло кхекнула, глибше завертаючись у плед. Від вдоволеного погляду помічниці стало якось незатишно. Відчула, як до обличчя від сорому з подвоєною силою почала приливати кров. У голові на місці нічних пригод зяяла величезна дірка. Навіть якщо припустити, що приніс мене справді Каан власною персоною чи хтось із його людей... Відсутність сукні мене не на жарт лякала. Софі тихенько посміювалася собі під ніс, потішаючись над моїм збентеженням. Я з'явилася настільки непристойному вигляді? Я істерично прокручувала у голові всі можливі варіанти розвитку подій після моєї відключення. Нарешті травниця мене пожаліла. Мабуть, погляд у мене став зовсім дикий.

- Так у пральні одяг, у пральні. Я боялася, що можу пошкодити тканину і віддала сукню в пральню наприкінці вулиці. Уявлення не маю, де ви могли так зґвазнитися.

В її інтонації читалося питання, але я непевно знизала плечима і взялася за їжу. Занепокоєння не до кінця випарувалося, але все ж таки мені трохи полегшало. Вгамувавши голод, вирушила нагору одягнутися. Треба купити на другий поверх ліжко або хоча б софу. Диван, що розвалюється, який там зараз мешкав, годився тільки на те, щоб бути столиком або вішалкою, але ніяк не місцем для сну. Заодно варто прикупити ще один запасний набір звичайного одягу, щоб залишити його в лікарні. У мене було кілька речей із батьківщини, надто фривольних за місцевими мірками. Поки довелося одягти робочу сукню.

Із неабиякою часткою іронії подумала, що в цьому місті я вже майже як удома. У батьковому домі мені частенько доводилося потрапляти в делікатні ситуації і самій з них викручуватися. За сім років подорожей багато навичок та звичок світської дами підзабулись. Та й від алкоголю відвикла. Раніше ці кілька келихів мене б лише розбурхали, а тепер ось відправили в непритомний стан. Я посміхнулась. Буду я, мабуть, триматися подалі від світських заходів. Здійснила візит ввічливості до вищого начальства і вистачить з мене.

Волосся розчесати з першого разу не вдалося. М'які локони доходили майже до стегон, тому варто було один раз поспати з розпущеним волоссям, як воно перетворилося на щось невимовне. Як на вигляд, так і на дотик. Насилу видерши щітку з гнізда, що утворився на голові, я ретельно скрутила все разом у джгут і поклала в гульку на маківці. Вдома доведеться витратити чимало часу, щоби це все розплутати. Сподіваюся, знайдеться трохи мигдальної або хоча б реп'яхової олії, щоб полегшити цей процес.

Якось привівши себе в порядок, я попрямувала вниз запропонувати Софі допомогу і спробувати вивудити з травниці більше інформації про ранкову подію. Поки я займалася собою, на думку спала досить неприємна думка, що придворний лікар явно не з тих, хто нестиме дівчину через все місто сам. Значить, це був хтось із його слуг або він все-таки не має до мого повернення додому жодного стосунку.