Експеримент з непередбачуваністю

Наступного ранку Софія прокинулася з дивним відчуттям.
Її внутрішній календар показував:
– «Сьогодні вівторок. За планом – все під контролем».
Але серце підказувало:
– «А може, все ж таки… трохи втратити контроль?»

Сертифікат на нову сукню лежав на столику біля ліжка. Вона переглянула його вже тричі, хоча навіщо – не знала. Напис там був завжди один і той самий:

"Для вас. Оберіть те, що зробить ваш день кращим."

– Ну от, – пробурмотіла Софія, – тепер в мене депресія через те, що я не знаю, що мене зробить щасливою.

Вона взяла телефон і написала Насті:

"Уявляєш? Вчора сиділа з хлопцем, який мені пролив на сукню каву. І тепер не знаю, чи хочу ще з ним бачитися."

Настя відповіла миттєво:

"Звичайно хочеш!
Ти коли востаннє взагалі гуляла з кимось, окрім кота і графіку в Excel?"

Софія скривилась.

"Це не аргумент."

"Це саме аргумент." – прислала Настя і додала гіфку, де хом’як п’є каву зі словами "Ризикуй, Соня!"

***

Після обіду Софія вийшла з офісу. Її кроки автоматично завели її до того самого магазину, про який знав Антон.

Вона ніколи не любила шопінг за принципом "від стресу". Але сьогодні…
Сьогодні хотілося перевірити, що буде, якщо хоча б раз не діяти за сценарієм.

– Добрий день! – усміхнулась консультантка. – Вам допомогти?

– Так, – Софія глибоко вдихнула. – Давайте щось… дивне.

– Дивне? – дівчина підняла брову.

– Ну… не типову сукню для ділової леді, не "офіс 9-18", не "вдягла й забула". Щось таке, щоб… я на себе не була схожа.

Консультантка засяяла, наче їй запропонували роль у модному показі.

Через двадцять хвилин Софія стояла перед дзеркалом у червоній сукні.
Не бордовій, не винній, не "вишневий компот" – а саме яскраво-червоній. З відкритими плечима.

Вона виглядала… як не вона.

– Ну що? – запитала консультантка.

Софія подивилася на себе в дзеркало.
Подумала про Антона, про каву, про правило "не закохуватись".

– Беру, – сказала вона.

***

Увечері, коли Софія вже збиралася вимкнути телефон, прийшло повідомлення:

Антон:
"Я знаю, що це не по плану, але… хочете разом вийти завтра з роботи на обід?
Обіцяю: без кави на сукню і без дивних подарунків. Просто обід.
Щоб світ трішки перестав бути офісом."

Софія подивилася на екран,
потім – на червону сукню, яка лежала на стільці,
і вперше за довгий час подумала:

"А може, інколи все ж таки треба змінювати сценарій?"

Вона набрала відповідь:

"Домовились. Але якщо знову буде дощ – ви носите парасолю і мене теж."

Антон відповів одразу:

"Зрозумів. Парасолю беру. І вас – теж беру в список улюблених людей."

Софія усміхнулась і вперше за довгий час відчула легкість.
Можливо, зміни – це не катастрофа.

А, можливо, це просто ще одна історія, яка починається з кави.