Метелик

Літний ранок вимагав кави та моря. Яскраве сонце увірвалося у вікно, обсмажуючи плечі Ніколь. Дівчина намагалася зосереджено дивитися на екран нетбука, на якому була розгорнута сторінка з планом дня.

Цілі, як метелики змахували своїми крильцями, блищали, пригортали увагу до себе.

Час, наче сонце мав свою межу. Якщо до його заходу Ніколь не візьме якогось метелика до своїх рук - він згорав, на її душі ставало несолодко.

Дівчина жалувала метеликів і щоб бачити їх у русі, почала менше спати.

Рука, на яку вона опиралась обличчям, зісковзнула; голова повалилась на стіл…

…Ніколь отямилася посеред зимової пустелі. У блакитному небі не було жодної хмаринки. Вона встала на ноги, очистила руками коліна від снігу, потім руки й озирнулася.

Тиша й спокій. Час зупинений насолодою миті, яку вона повільно видихає.

Раптом з’явився метелик і ноги самі понесли її за ним. Дівчина наближається до нього і злітає разом з ним…

І коли прокидається по-справжньому, змінює план дня. Підкреслює в Excel те, чого потребує її душа.

2026

Авторка: GorKA

GorKA

Подобається

#719 в Сучасна проза
#445 в Молодіжна проза

У тексті є: мрія, метелик, зима

Відредаговано: 08.05.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись