Розділ ІV

Кілька щасливих днів промайнули як одна мить.

Завтра випускний, вручення дипломів. Вони їх заслужили своєю працею. Ян кохає її. Пропонує бути разом. Є перспектива працювати також разом. Хіба не щастя?!

Але всякому щастю, колись приходить кінець.

• Весто, він ніколи не одружиться на тій Діані. Хіба я тобі не казала цього?, - голос бабусі Берти сердитий, Аня ще ніколи не бачила її сердитою.

 Аня незадовго перед цим прийшла з Дем’яном, але він, як це часто бувало, помчав у той свій «Калач». Як тепер вона знає, це бабусине дрібне виробництво, вірніше комбінат з випічки здоби. Але тепер цим виробництвом, по сумісництву з навчанням, опікується Дем’ян. Вона стояла у коридорі і чула розмову бабусі з кимось. Хто ця Веста? Зрозуміло, що це хтось із Прибалтики.

• Ти не можеш його заставляти робити таку дурницю. У нього є чудова дівчинка і він її кохає.  Послухай… Та послухай ти мене , вони дуже гарна пара. …  Ти можеш почути і зрозуміти,? Янек любить цю дівчинку…

І тут Аня зрозуміла, що розмова стосується їхнього кохання. Серце завмерло, розум почав вимикатися, вона готова була вже втратити свідомість від однієї лише думки, що він має одружитися з якоюсь Діаною. А Веста – це, мабуть, мама Яна, і вона наполягає.

• Як це, дитина? У неї буде його дитина? Ви нормальні там усі? Він уже більше пів року тут, у Києві!  Щоооо?  Коли їй народжувати?  Ну, тести ДНК ніхто не відміняв! Я тобі так скажу, не наполягай, він сам в усьому розбереться….   Ти нормальна?… Тобі бізнес дорожчий за щастя сина? , - бабусин голос надломлювався, по ту сторону слухавки їй заперечували, вимагали, не розуміли, шантажували.

А в коридорі помирало кохання, визрівав план втечі. В голові від звивини до звивини перестрибувала одна думка: - у нього буде дитина! А дитині потрібен батько! І що з цим робити?

  Вона тихенько зібрала свої речі і зникла.

Назавжди.

*******

Він не знайшов її у своїй квартирі. Але була надія, що вона у своїй. Але і там не було. Як не було її , мабуть, і в місті. Телефон мовчав. Вимкнутий.

• Бабусю , що ж сталося? Чому вона мене покинула?!, - відчай роздирав душу.
• Це я винна!
• Чому?
• Аня мабуть чула нашу розмову.
• Яку? З ким?
• Твоя мама телефонувала , а ти ж знаєш, що я змушена включати динамік, щоб краще чути. От Аня нашу розмову, мабуть, і почула. Іншого пояснення я не бачу.
• Бабусю, розповідай все як є.
• Я не хотіла тебе , дитино, цим тривожити. Думала, уже після випускного…
• Ну ж бо, бабусю?!
• Янеку, сонце моє, хто така Діана?
• Це дочка Кальюлайд, ми з нею друзі.
• Чому твоя мама хоче, щоб ти з нею одружився?
• Бабусю, я ще тоді сказав, що з її затії нічого не буде. Вона мені не подобається, а тепер у мене є Аня.
• Але ж мама каже, що у Діани буде дитина. Твоя!
• Щооо?! Це нісенітниця! Такого бути не може ні за яких обставин.
• Але ж їй скоро народжувати!, - бабуся у відчаї, а Ян уже дратується не тільки від новини, а й від хвилювання за серце бабусі.
• То й нехай! Але я ніколи її не торкався, то ж дитина не моя!
• Це правда? Бо я також намагалася твою матір приструнити тестом ДНК, але вона не злякалася.
• Проте злякається Діана! І це не моя проблема. Для мене проблема знайти тепер Анну!
• І що нам тепер робити?, - бабуся Берта гірко розплакалася, розуміючи свою вину, хоч і не хотіла цього.
• Не плач, у мене ще є надія, що вона все ж прийде на вручення дипломів. Там я з нею про все і домовлюся. Я хочу одружитися з Анютою!

Але на врученні її не було. Ніхто не знав де вона.

Анно, кохана, де ж ти?!

*******