Нова планета була пустельною, на ній ще не було рослинності. Однак більшу частину займали океани, які тільки готувалися дати життя.
Перший метелик, з сотень тисяч інших особин, приземлився на планету. За час подорожі крила втратили свій колір, і навіть сильно пошарпалися. Багато з тих, хто відлетів не досягнули пункту призначення. Їхні крила пробивали дрібні камені, що блукали по космосу. На крилах тих, хто все ж таки дістався до нового притулку, можна було розрізнити лише силует старої планети.
Саме тільце комахи теж потоншало, втратило свою шорсткість. Через верхній шар шкірки, можна було розглянути людину, груди якої все так само здіймалися, як і до того, як вона опинилася в коконі.
Метелики почали пересуватися по ґрунту, вишукуючи місце для притулку, щоб зберегти життя людині, яка була всередині. Кожна окрема особина служила, як захисний екзоскелет, для тривалого перельоту. І всі вони шукали для себе укриття. Хтось забирався в печеру, інші ж знаходили обриви і ховалися на дні, в тіні. І все для того, щоб захистити життя в собі.
Але, найперший метелик, який прибув на планету, залишився на поверхні, біля океану. Виривши для себе невелику яму, він заліз всередину і вкрив крила землею. Невелика голова з вусиками залишилися спостерігати за першою рослиною, яка лише намагалася вирости на цій, поки ще безжиттєвій планеті. Пройде немало днів і місяців, перш ніж з невеликої зеленої плямочки на ґрунті проросте перша квітка, здатна покласти початок життю на суші.