Нова планета була пустельною та порожньою, на ній ще не було рослинності. Більшу частину займали океани, які тільки готувалися дати життя.
Перший метелик, з сотень тисяч інших особин, приземлився на поверхню. За час подорожі крила втратили свій колір і навіть сильно пошарпалися. Багато з тих, хто відлетів, не досягнули пункту призначення. Їхні крила пробивали дрібні камені, що блукали космосом. На крилах тих, хто все ж таки дістався до нового притулку, можна було розрізнити лише блідий силует старої планети.
Саме тільце комахи теж потоншало, втратило свою шорсткість. Через верхній шар шкірки можна було розгледіти людину, груди якої повільно здіймалися та опадали. Так само як і до того, поки вона не опинилася в коконі.
Метелики вивчали планету, вишукуючи місця для притулку, щоб зберегти життя людям, які були всередині. Кожна окрема комаха служила, як захисний екзоскелет, для тривалого перельоту.
Всі вони шукали для себе укриття. Хтось забирався в печеру, інші ж знаходили урвища і ховалися на дні, в тіні. І все для того, щоб захистити життя в собі.
Але, найперший метелик, який прибув на планету, залишився на поверхні, біля океану. Виривши для себе неглибоку яму, він заліз всередину і вкрив крила землею. Невелика голова з вусиками залишилася спостерігати за першою рослиною, яка лише намагалася вирости на цій, поки ще безжиттєвій планеті. Пройде немало днів та місяців, перш ніж з невеликої зеленої плямочки на ґрунті проросте перша квітка, здатна покласти початок життю на суходолі.