3

Уві сні Костя перебував на роботі, в магазині. Ось тільки книжкові полиці майже повністю спорожніли, а ті книги, що залишилися, пожовкли. Здавалося, наче хтось хотів їх спалити, судячи з чорних країв обкладинок і сторінок.

Костя, як зазвичай, сидів за прилавком і гортав одну з книг. Він намагався її читати, але там не було жодного слова, всі сторінки були порожніми.

— Ви забули віддати мені книгу! — перед ним стояла все та сама жінка в широкому капелюсі. Ось тільки тепер головний убір практично розсипався. Колись синє плаття набуло болотного кольору, і майже всюди були то чорні, то білі плями.

— Так, я пам'ятаю, підручник з екології... Зараз принесу! — Костя встав з-за столу і почав розглядати книжки, які ще залишилися. Деякі з них розсипалися прямо в його руках, інші були мокрими і розвалювалися та перетворювалися на щось в'язке. Він ніяк не міг знайти потрібний підручник, і вже став хвилюватися.

— Його тут немає! — спокійно відповіла жінка. — Я шукала!

— Ні-ні, він тут! Зараз я його знайду, і все виправлю! — Костя все швидше перебирав книжки.

— Я його не знайшла! І ось що сталося!.. — жінка вказала у вікно.

Костя підійшов до брудного скла, протер його та глянув на вулицю. Всі сусідні будівлі були закриті. В повітрі літав пісок і пил. Поодинокі люди ходили в масках і окулярах, щоб захиститися від домішок в повітрі. Лише один чоловік з тростиною, на іншій стороні дороги, стояв і хитав головою. Здавалося, йому нічого не заважає. Він лише махнув рукою в бік, де знаходився будинок хлопця, і пішов.

Вся вулиця нагадувала фільми про апокаліпсис. Жодної зеленої рослини, всі вони висохли.

— Ми не встигли все виправити! — підсумувала жінка.

— Ні, я пам'ятаю, вона була тут! — Костя судомно продовжував шукати книгу.

— Не обтяжуйся... — жінка збиралася йти. Але тут Костю осяйнуло.

— Точно, вона вдома! Я її забрав додому! Ми ще встигаємо! — він узяв жінку за руку і потягнув до вхідних дверей.

— Вдома, це точно? — перепитала вона.

— Так! — Костя підбіг до виходу та повернув ручку на зелених дверях.