Метелик

2

Вранці все було як раніше. Жодної хмаринки на небі, сонце вже почало випаровувати калюжі, що зібралися. Дерева ніби змінилися, листя дійсно стало світлішим, чистішим, позбувшись бруду, який накопичився за кілька тижнів посухи.

Погода дозволяла запустити пральну машину, що була завантажена промоклим одягом, на якому почала проростати трава. Але Костя цього не побачив, він просто увімкнув прання.

Поки цей винахід електроніки працював, приводячи речі в порядок, сам хлопець вийшов у двір, щоб вирвати траву, яка почала стрімко зростати після довгоочікуваного дощу.

Працювати на свіжому повітрі було навіть приємно, не відчуваючи при цьому спеки, яка швидко забирала всі сили. Коли руки врешті почали втомлюватися від такої роботи, Костя зазирнув до сараю і взяв газонокосарку, щоб швидше закінчити розпочату справу.

Час пролетів дуже швидко, і хлопець зміг зайти в будинок тільки тоді, коли сонце наближалося до заходу. У дворі було чисто. Він був задоволений своєю роботою тому, дійшовши до свого ліжка, спокійно ліг відпочити. Тільки тоді він відчув, наскільки сильно втомився.

Попри те, що Костя сильно хотів спати, всі його м'язи були напружені і не давали свідомості залишити реальний світ. Він тільки те й робив, що ворочався, перевертаючись з одного боку на інший. Врешті-решт влігшись на спину, підклав руки під голову і прислухався до тиші.

На його подив, він чув якийсь шум. Спочатку це було схоже на шурхіт жучків, потім Костя вирішив, що в стінах оселилися миші або навіть щури. Періодично десь щось клацало, тріскалося. У якийсь момент цей звук почав його заспокоювати. І нарешті він заснув, забувши повечеряти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше