Вранці все було як раніше. Небо було чистим, сонце вже почало випаровувати воду, що зібралася. Всі дерева ніби змінилися, листя дійсно стало світліше, змив з себе весь бруд, який накопичився за кілька тижнів посухи.
Погода дозволяла включити пральну машину, в якій вже був завантажений одяг, на якому почала зростати трава. Але, Костя цього не побачив, він просто включив пральну машинку.
Поки цей винахід електроніки працював, приводячи речі в порядок, сам Костя вийшов у двір, щоб вирвати траву, яка почала стрімко зростати, після довгоочікуваного дощу.
Працювати у дворі було навіть приємно, не відчуваючи при цьому спеки, яка швидко забирала всі сили. Коли руки все ж почали втомлюватися від такої роботи, Костя просто пішов в сарай і взяв газонокосарку, щоб швидше закінчити розпочату справу.
Час пролетів дуже швидко, і Костик зміг зайти в будинок тільки тоді, коли сонце наближалося до заходу. У дворі було чисто. Він був задоволений своєю роботою і дійшовши до свого ліжка - ліг відпочити. Тільки тоді, він усвідомив наскільки сильно втомився.
Попри те, що він сильно хотів спати, всі його м'язи були напружені, і не давали зануритися в сон. Він то й справа ворочався, перевертаючись з одного боку на інший. Врешті-решт він ліг на спину, підклав руки під голову і прислухався до тиші.
На його подив, він чув якийсь шум. Спочатку це було схоже на шурхіт жучків, потім Костя вирішив, що в стінах оселилися миші або навіть щури. То і справа десь щось клацало, тріскалося. У якийсь момент цей звук почав його заспокоювати. Врешті-решт він заснув, так і не повечерявши.