Глава 38

Як тільки я зайшла додому, Катя кинулася мені на зустріч.

- Таю! Ти не уявляєш, хто зараз приходив…Олег…

- Знаю. Давай не сьогодні, я хочу відпочити, завтра рано вставати на роботу…

- Ні! Ти маєш мене вислухати – ця Аліса, вона не вагітна! Уявляєш!?

Ці слова зупинили мене та змусили присісти на стілець. Вмить голову прострелив різкий біль – «чому навколо мене стільки брехні і недомовленостей?».

- Кать…я хочу поїхати звідси на пару днів… - Очі застилали сльози і тому наша вітальня була для мене суцільною кремовою плямою. – Мені важко тут. Дай, будь ласка, свій телефон, я хочу зателефонувати Олені.

Катя без жодного опору і подальших пояснень пішла до кімнати за мобільнім, я так і продовжувала сидіти, пальто спало на підлогу, а шарф незграбно прикривав шию. Всередині відчуття пустоти росло дедалі більше. Здоровий глузд кричав мені, що я дурна, веду себе як школярка та мала б вислухати Олега одразу, дати пояснити і можливо б зараз мені не було так тяжко, але вага минулих образ наче сніговий ком скотилася з минулого і приплюснула мене. Я не розуміла дій Макса і для чого він взагалі знайомився зі мною, я не розуміла Олега, який мав стосунки із не коханою людиною, я не розуміла Алісу, яка намагалася вершити долі людей, я не розуміла і себе… Тому я була на сто відсотків впевнена, що маю побути певний час на відстані від цих всіх подій, можливо так мені буде легше проаналізувати всю ситуацію, охолонути та повернутися до тої врівноваженої Таї, якою я була ще декілька місяців тому.

Подруга поклала телефон біля мене та мовчки повернулася до своєї кімнати, я любила її за це – вона вміє поважати чужий особистій простір. За декілька хвилин я вже домовилася із Оленою на невеличку відпустку на тиждень за власний рахунок, а тому не гаючи хвилини замовила квиток на потяг.