Глава 37

Одразу ж за кур’єром я покинув квартиру та поїхав до Таїси, додзвонитися до неї було неможливим, і я не розумів у чому справа – вона сьогодні не дзвонила мені цілий день, отже вона ніяк не може знати всю цю ситуацію, причини її вимкненого телефону я не міг знайти. За декілька хвилин я вже був біля її під’їзду, на щастя там були бабусі, які з не приховуваною цікавістю таки сказали номер квартири, де проживали дівчата. У домофоні почувся незнайомий голос.

- Привіт, це Олег. Тая вдома?

- Олег? – Дівчина явно була здивована моєю появою. – Заходь, третій поверх, 31 квартира.

Двері прочинилися, я відчував, що дами поважного віку слідкують за кожним моїм рухом і навіть чули мою розмову, оскільки з моєю появою їх щебетання перейшло у тихий шепіт.

- Привіт, проходь. Мене Катя звати.

- Приємно познайомитися особисто. Тая вдома?

- Вдома? Хіба вона не з тобою?

- Тобто? – Я витрищівся на неї.

- Вона тобі сьогодні телефонувала зранку з мого телефону, ти що, Олег? – Катя подивилася на мене як на прибульця та за мить вже зрозуміла, що саме той дзвінок став причиною зникнення подруги.

- Дзвонила??? – І тут я зрозумів, що за консультант з самого ранку телефонував мені і так збудив Алісу. – Це твій номер? – Я швидко прогорнув сьогоднішні виклики і дійшов до найпершого, того самого номера, що не визначився.

- Так, це мій. Тая свій телефон вчора розбила на сходах, ну після того вже як ти її привіз, сьогодні перед універом взяла мій, хотіла тебе попередити про те, але сказала, що ти на роботі, а слухавку взяла адміністратор.

- Чорт! Не можу повірити! Вона все знає!

Катя дивилася на мене з побоюванням, довелося їй все розказати, після чого вона назвала нас обох дурнями, які бігають один від одного, бояться своїх почуттів і взагалі. Я не знав, що мені робити, проте ця бойова дівчина заспокоїла мене і запевнила, що зараз шукати Таю сенсу немає – вона може бути будь де, а тому порадила поїхати додому, а завтра на роботі приготуватися до серйозної розмови. Я розумів, що в чомусь вона права, тому не став зловживати її гостинністю.

Виїжджаючи з-за рогу дому, я побачив знайому фігуру – це була Тая, вона йшла повільно і в той же час її крок був тяжким, голову вона знизала та мало звертала уваги по сторонах. Я не збирався чекати до завтра, коли вона ось тут – йде прямо на мене.

- Таю! Таїсо!

Вона підняла на мене втомлений погляд і її біль відбився на мені. На вулиці вже було темно, та я зміг розгледіти червоні кола навколо очей.

- Я приїхав до тебе! Я знаю, що з тобою говорила Аліса, Господи… Пробач.

- Т-ш-ш… Будь ласка. Олег. Давай поговоримо завтра. Я дуже втомилася.

Вона обійшла мене та рушила далі у сторону під’їзду, не знаю чому, але я не став її спиняти, тим паче розігрувати сцену перед тими «офіцерами порядку дому» я не хотів. Катя була права – завтра нас чекає серйозна розмова.