Глава 32

Я не спав усі ніч. Декілька разів я думав зайти до Аліси, але мене щось зупиняло – це все як грім серед ясного неба, щось тут було не так, і моя інтуїція просто кричала мені, що ця жінка не така вже й проста… Зранку, коли вона вийшла до вітальні, я не міг на неї дивитися і тому швидко чкурнув у ванну. Мої роздуми перервав дзвінок мого телефону.

- Олег, телефон… - з-за дверей почувся голос Аліси.

- Хто?

- Я не знаю,  номер не визначився.

- Скажи, що я передзвоню.

Подумки я взмолився, що це не Тая, до того ж якщо у неї вихідний вона напевне ще спить, тому заспокоївшись, я дозволив собі розслабитися під струменями води.

- Алло.

- Олег, привіт, я тобі телефоную з номера Каті, хотіла попередити, що свій телефон я розбила, тому ввечері телефонуй, будь ласка, на цей номер. А…вибачте, а можна Олега?

- Не можна. Він зайнятий, і сьогодні ввечері він тобі не зателефонує, у нього є важливіші справи.

- …Аліса.

- Бінго, сіра мишка. Ти не така вже й дурна, якщо трошки подумаєш. Тому даю тобі наступну порцію для роздумів: чи варто тобі і далі вішатися на мого Олега – я чекаю дитину від нього, сподіваюся ти все зрозуміла?...

- Вітаю.

На тому кінці кинули слухавку.

- Хто там був?

Аліса підскочила на місці.

- Помилилися номером, довелося доводити настирливій дівчині, що ми не підключали ніякої послуги від їх інтернет-провайдера.

- Збирайся. Через півгодини ми вже маємо бути в лікарні. Ввечері я маю справи.

- Добре.

У цій нудотно неприродній покірності Аліса виглядала як вовк в овечій шкурі. Я вирішив перевірити вхідний – номер дійсно не визначився, і я не пам’ятаю такого, перетелефонувавши – ніхто не відповів, може дійсно телефонував якийсь консультант.  У моїй голові був цілий цирк. Сьогодні вночі я обдумував мільйони варіантів «що робити далі?», і кожен раз перечіплявся через «Аліса носить мою дитину» і одразу ж наступне «Як сказати про це Таї?». Одне я знав точно – сьогодні ввечері ми маємо побачитися, не дивлячись на те, що скажуть у лікарні.

Через годину ми вже були в кабінеті лікаря, яка пройшовши по питаннях з протоколу, заповнила картку Аліси та запросила її на кушетку, щоб зробити УЗД. В той момент моє серце просто вийшло за двері, я стояв і дивися на монітор, де виднілася маленька цяточка, як це можливо?...

- Ось бачите, татку, це ваша дитинка. – Лікар обережно подивилася на мене та несміливо посміхнулася. – Термін приблизно 3-4 тижні, точніше скажу, коли здасте аналіз крові.

Що відбувалося далі – я просто випустив з уваги, пам’ятаю, як лікар попросила мене вийти і почекати в коридорі, щоб вона могла закінчити огляд вагітної. Господи! Вагітної!!! Мені треба було з кимось поговорити… Ріта! Точно! Аліса мала б їй сказати, вона має порадити, що мені робити. Вийшовши у двір лікарні, я дістав телефона і набрав Ріту.