Їх автобус мав бути вже на місці 15 хвилин назад, можливо я б послухала Макса і погодилася, що ми запізнилися, та машина Олега ще стояла на парковці – отже, треба чекати.
- Ти впевнена у своєму плані?
- Більш ніж.
- Ну окей, припустимо він повірить у твою вагітність, а далі що?
- Макс, ти як маленький. Ритм життя сучасної жінки такий шалений, а ще катастрофічна екологія, знаєш іноді трапляються трагедії і жінки втрачають дітей.
- Господи, ти занадто далеко зайшла… - Макс зі страхом подивився на мене. – А якщо він захоче піти в лікарню?
- За це не переймайся, для цього вже все готово. Добре, коли маєш зв’язки, які підкріплюються грошима…
З-за рогу з’явився їх автобус. Ну нарешті!
- Йдемо зараз?
- Ні! Чекаємо! Треба подивитися на них двох…
Автобус зупинився на парковці. Олег та Тая вийшли останніми і , о Боже, він подав їй руку і що це таке в нього на плечі, її сумка?
- Єй, спокійніше… - Макс доторкнувся до моїх рук, що зціпилися на клатчі та побіліли від напруги.
Що він коїть? Не відповідав мені усі ці дні, бо обхажував цю сіру мишку!? Очам не можу повірити! Ще й до машини її повів!
- Їдьмо! Відвези мене на квартиру до Олега! І що ти далі будеш робити із цією святошею мені абсолютно начхати, годі! Олег має бути моїм по праву!
#10640 в Любовні романи
#4173 в Сучасний любовний роман
#2376 в Жіночий роман
Відредаговано: 27.06.2020