Глава 28

Зазвичай, я думала, що після першого поцілунку люди за жанром мелодрам мають відчувати якусь ніяковість, але коли ми нарешті відірвалися один від одного – я не відвела погляд, його карі очі полонили мене. Мною заволоділо бажання доторкнутися до триденної щетини, тому рука не обдумуючи провела по його підборіддю і, на моє здивування, Олег заплющив очі і, піддаючись моїм доторкам, поцілував пушечки пальців. Відчуття переповнили мене і я пригорнулася до нього, насолоджуючись ароматом його тіла, що змішався із парфюмом, та тихим ритмічним диханням.  

Не знаю скільки б ми ще так стояли, та в нашу романтичну ідилію втрутилися дівчатка, які щось нерозбірливо викрикували, та наблизившись до нас, потягнули до виходу.

- Сьогодні наш останній вечір у Львові. Олена зі своїм галантним супутником запросила нас усіх відірватися у «П’яній Вишні». Давайте голубчики, там поворкуєте! – Аліна тягнула за рукав Олега, а Мирослава мене, інші вже чекали нас на виході біля пасажирського мерседесу.

Олена стояла поруч Георгія і мило посміхалася усім нам, на мить мені здалося, що вони уособлюють у собі чи то батьків, але скоріше, старших брата і сестру, які відповідають за цю галасливу когорту. Погрузившись у машину, водій повіз нас у заклад Георгія, і звичайно мене посадили на коліна до Олега. Аліна загравала з Андрієм, а Мирослава щебетала з іншими дівчатами.  

- То які у нас взагалі плани?

Я обійняла Олега за шию однією рукою, та намагалася контролювати свої емоції, оскільки нас посадили у самий куток машини, Олег без будь-якого сліду сорому водив рукою мені по спині, сховавши її під пальтом, та час від часу затримувався на шиї, сильніше стискаючи пульсуючу вену, або ж на попереку, підіймаючи тонку тканину сорочки.

- Спочатку ми поїдемо у «П’яну Вишню», Георгій обіцяв нам дати спробувати найкращу наливку, а після поїдемо всі у якийсь класний клуб. Тільки не кажи «ніііі»! – Мирослава пригрозила мені пальцем прямо перед носом.

- Так-так, ми вас, голубчиків, так просто не відпустимо!!! – Аліна відірвала свою увагу від Андрія.

Мені нічого не залишалося як покірно посміхнутися та відкинути усі думки геть – попереду мене чекав незабутній вечір, я була в його обіймах і все, що мені потрібно було на даний момент, це те, щоб його дотики не припинялися, в мені зародилася потреба у постійній його присутності, хоча я й розуміла, що прив’язуватися занадто небезпечно.