Глава 26

Після дзвінка Макса я відчула різку важкість у грудях, не знаю чому, хіба мені не має бути байдуже? Та дівчата підхопили мене та повели до входу у vip-зону – так як Олег має пропуск та певні зв’язки, в останній день маніфесту всі вирішили відірватися на повну.

- Дівчата, дайте вашу руку Андрію, він має поставити штамп.

- Нащо? – Аліна з цікавістю подивилася на хлопця, що стояв біля входу у vip-зону і перевіряв пропуски.

- Це щоб Олег не загубив вас у шумному натовпі. – Андрій стримав її погляд і підморгнув.

Це не випало з нашої уваги, і тому ми з дівчатами захіхікали як ті школярки. Як тільки печатки були поставлені, Олег одразу витяг мене з виру дівчат, та не сказавши ні слова, потяг кудись крізь натовп.

Ми опинилися на літній терасі, людей тут майже не було, за освітлення була гірлянда теплого жовтого кольору, а перед зором відкривався вид на усе місто – це було чаруюче.

- Візьми. – Олег ззаду обережно загорнув мене у ковдру.

- Дякую. Тут гарно. І пахне солодко.

- Солодко? – Він став поруч мене, та опершись на перила, дивився чітко мені в очі. – Досить дивне визначення, але мені подобається.

Його рука потягнулася до мене, та ніжно торкнувшись підборіддя, він заправив пасмо волосся за вухо. Від цього я завмерла та очікувала наступної його дії. У свою чергу Олег просто дивився на мене і, наче вивчаючи, підсунувся ще ближче.

- Розкажеш про себе?

Це питання збило мене з пантелику, зазвичай, коли кажуть «розкажи про себе» - це щось типу: родився, хрестився, женився і тому подібні речі. Як на мене то Олег мав на меті дізнатися про мене зовсім інше.

- Що ти хочеш почути?

- А що ти хотіла б розказати? – Він все ще стояв і дивився на мене, його рука взяла мою ліву долоню і м’яко погладила пальці.

Насправді, а  що б я хотіла, щоб про мене знали? Знову говорити звідки я? Знову говорити про нікому непотрібні досягнення у навчанні? Знову говорити про забуту танцювальну кар’єру? Я змогла відірвати погляд від чаруючого обличчя Олега і подивилася вдалеч, чомусь мені здалося, що саме десь там мій рідний дім.

- Знаєш, я б хотіла, щоб у моєму житті було менше брехні. Можливо, вона присутня у житті кожного з самого дитинства, але особисто я відчула її десь у старшій школі – це страшно розуміти, що тебе дурять, але в силу своєї недосвідченості ти не знаєш, що тобі робити… Якщо сказати щось таке загальне і не надто поетичне, - я саркастично посміхнулася і поглянула знову на Олега, - то я люблю фісташкове морозиво.

- Що ж, - він також посміхнувся мені у відповідь, - досить таки інформативно, але я запам’ятаю про морозиво.    

У той момент я зрозуміла, що не можу зараз розказати Олегові про розмову Аліси і Макса, занадто чудовий момент, щоб псувати його, але хіба це не означало брехню з моєї сторони по відношенню до нього? Єдине, що мене заспокоювало – я просто недоговорюю правду.

- Ну про мене, я думаю, говорити не варто, тобі напевно і так все зрозуміло, до того ж я хотів би провести цей вечір не за розбиранням біографії кожного, а зайнятися чимось кориснішим.

Я не встигла нічого сказати, лише маленький шок після почутих слів, як я вже була в обіймах Олега і притиснута на перил, він вичікуючи дивився на мене, наче чекав дозволу приторкнутися до забороненого плоду, тому мені вистачило піддатися вперед, аби відчути його поцілунок.