Глава 22

Як тільки ми зайшли у зону маніфесту, кожному з нас почепили на зап’ястя браслет та дали пропуск, що позначав, якої саме зони ти клієнт – а людей тут було більше ніж достатньо – представники готелів, ресторанів та кафе утворювали вражаючий мікст та ділилися своїм досвідом. Ми з Оленою мали змогу відвідати усі три зони, та зустрітися із нашими колегами, конференц-менеджерами, єдине куди мені не було доступу – то це vip-зона. Але це мало мене засмучувало – навколо було все настільки різноманітне! Та часу ловити гав не було – сьогодні ми були одними із перших, хто презентував свій заклад, що радувало мене, адже це означало, наступні дні можна провести у розслабленому стані і з насолодою!

На годиннику була вже 17:00, але було відчуття, що ніхто не збирається повертатися назад у готелі, життя вирувало.

- Не сумуєш? – Біля  мене з’явився Олег.

- Привіт. Ні, тут дуже цікаво. Навіть не знаю, чи можна взагалі в такому місці сумувати. – Його поява трохи збентежила мене, і за інстинктом самозбереження, я обхопила себе руками, наче відмежовуючи право на власний простір.

- Повір, такі люди є… - він зіщулив очі і багатозначно подивися на мене. – То що, ти готова йти гуляти?

- Прямо зараз?

- Тебе щось не влаштовує?

- Якщо чесно,  я хотіла б забігти у готель переодягтися, до того ж на вечір стає прохолодніше.

- Окей, ходімо.

Мене лякала його наполегливість, а ще усвідомлення того, що за ці два дні ми сказали один одному набагато більше слів, ніж за цілий місяць, що я працюю в Оптимі. Я швиденько озирнулася навколо себе, шукаючи поглядом Олену – вона стояла біля барної стійки з якимось чоловіком у костюмі та грайливо, ніби випадково, торкалася його руки. Посміхнувшись сама собі, я швиденько дістала телефон і написала їй смс «Пішла з Олегом гуляти містом. П.с. Гарний чоловік ;)». Олег все так і стояв поруч, щоправда захопився прочитанням винної карти одного із ресторанів. Його погляд був дуже зосереджений, було видно, що він знається на цій справі, бо іноді його брови здіймалися в глузливій манері з ноткою недовіри.

- Ну, я готова.

Його увага одразу переключилася на мене, в очах палав вогник пригод, не задумуючись ні на секунду він протягнув мені руку і я, не обдумуючи, прийняла її.